Самойлович Іван Самійлович

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Самойлович.

І ван Самійлович Самойлович (початок 1630-х рр. — 1690) — гетьман Лівобережної України (1672—1687).

• Походив із сім'ї священика Самійла Самойловича з Ходоркова (тепер Житомирщина). Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії.

• Службу в козацькому війську розпочав військовим писарем. Згодом був веприцьким сотником Гадяцького полку, сотником красноколядинським (1665) Чернігівського полку, отримав звання значкового товариша.

• Брав участь у повстанні 1668 р. проти московської влади в Україні.

• Після загибелі гетьмана І.Брюховецького приєднався до наказного гетьмана Д.Многогрішного. У 1668—1669 рр. був наказним полковником та полковником чернігівським.

• 1669—1672 — генеральний суддя.

• Брав участь у старшинській змові проти гетьмана Д.Многогрішного. На старшинській раді в Козачій Діброві 17 червня 1672 р. обраний гетьманом.

• Прагнув об'єднати під своїм регіментом Лівобережну й Правобережну Україну, для чого провадив боротьбу проти правобережного гетьмана П.Дорошенка.

• Керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. (проти турків).

• За правління Самойловича Українська Православна Церква втратила свою незалежність і в 1686 р. була підпорядкована Московському патріархові.

• Самойлович був прихильником сильної гетьманської влади, яку намагався зробити спадковою. За його правління завдяки масовому переселенню правобережного населення на Лівобережжя поступово відродилося економічне життя Гетьманщини.

• Авторитарний спосіб правління Самойловича, великі податки на утримання у Гетьманщині московських залог, які важким тягарем лягали на місцеве населення, викликали незадоволення серед козацтва. Старшинська верхівка почала писати московському цареві доноси на гетьмана, звинувачуючи його у зловживанні владою та таємних зносинах з Кримським ханством.

• Влітку 1687 р., скориставшись з невдалого спільного українсько-московського походу на Крим, старшина безпідставно звинуватила Самойловича у його провалі та звернулася до царського уряду з проханням усунути гетьмана від влади. 23 липня 1687 р. ставку гетьмана оточили російські війська. На козацькій раді на ріці Коломак Самойловича скинули з гетьманства, заарештували й разом із сином Яковом відправили до Москви, а звідти — до Сибіру.

• Помер у Тобольську 1690 року.

Іван Мазепа

І ван Степанович Мазепа (пол. Jan Mazepa Kołodyński, рос. Иван Степанович Мазепа;20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України (1687—1704), гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра(1704—1709)^[2], князь Священної Римської Імперії (1707—1709).

• Народився 20 березня 1639 року в шляхетній родині Мазеп-Колединських з Київщини.

• Вчився в Києво-Могилянській академії. Знав 8 мов.

• Служив при дворі короля Яна ІІ Казимира.

• Відвідав Німеччину, Францію та Італію. 1659 року він повернувся до Речі посполитої. Після цього Ян-Казимир доручав Мазепі кілька разів дипломатичні місії в Україні.

• З 1663 р. І.Мазепа жив у родовому маєтку в с. Мазепинці, потім успадкував після смерті батька посаду чернігівського підчашого.

• Наприкінці 1669 р. Мазепа вступає на службу до гетьмана Петра Дорошенка. Був спочатку ротмістром надвірної корогви, а згодом (десь коло 1674 р.) він, виконує обов'язки генерального осавула. Він брав участь у війні Дорошенка як союзника Туреччини проти Польщі (похід у Галичину 1672 р.).

• Під час доручення Дорошенка, попав у руки запорожців. Сірко змушений був відіслати Мазепу до Батурина (у липні 1674 р.)

• Самойловича зробив його військовим осавулом.

• 1687 р. – гетьман Україні.

• У 1692 р. Петро Іваненко (Петрик), військовий канцелярист втік на Січ і став піднімати там заколот проти гетьмана.

• Здобуття 1696 року Азова. Від Петра I Мазепа отримав чимало нагород, серед іншого, він став другим кавалером ордену св. Андрія Первозванного, за клопотанням Петра, отримав титул князя Священної Римської Імперії.

• 1702 – 1704 – придушував повстання Палія.

• 21 квітня 1708 Василь Кочубей і Іван Іскра подали Петру донос з 25 статей на Мазепу, але цар не повірив і наказав стратити донощиків.

• 1700 – 1721 - Північна війна

• 1708  - союз з Швецією, «Вивід прав України»

• 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва

• Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії.

• Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці. Через два роки турецькі мародери в пошуках скарбів, розкопали могилу і не знайшовши їх, викинули тіло гетьмана на вулицю. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана.