Іван Виговський
І
ван
Виговський ( ? — 1664) — шляхтич київський, військовий
писар (1648—1657)
і гетьман Війська
Запорозького (1657—1659), Київський
воєвода (1659—1664).
Один із укладачів Гадяцького
трактату.
Народився на початку XVII ст. на Київщині. Походив з старовинної української православної шляхти.
Дістав добру освіту, ймовірно в Києво-Братському колегіумі.
Був «вивчений вільним наукам, славився за дотепного і вправного у писарських справах».
На прохання Виговського патріарх Никон надсилав книги, а також священні посудини і ризи.
збудував своїм коштом Свято-Троцьку церкву у Чигиринському монастирі
Військову кар'єру розпочав «товаришем» у кварцяному війську Речі Посполитої. Боротьба проти турків і татар.
В 1638 р. він став писарем при Яцеку Шемберкові — комісарові Речі Посполитої над Військом Запорозьким у 1638—1648 рр.
Був ротмістром кварцяного війська і в складі авангарду карателів брав участь у битві на Жовтих Водах.
16 травня 1648 р. потрапив у полон. Тричі він тікав, але невдало. Бранця врятував Богдан Хмельницький, викупивши його.
Виговський став особистим писарем гетьмана. Під час облоги Львова Хм. послав його до трансільванського князя Д'єрдя Ракоці
Брав участь й у кампанії 1649 р. Тоді він став головним поряд з гетьманом упорядником «Реєстру Війська Запорозького 1649 — початку 1650 рр.» Цей же документ згадує про Виговського вже як про генерального писаря.
Створив потужну Генеральну канцелярію. Відіграв одну з провідних ролей у формуванні розвідки й контррозвідки України.
Після кампаній 1648—1649 рр. брав участь у поході 1650 р. та взятті Ясс. Очолював весільний ескорт до Молдавії.
1651 р. він брав участь у Берестецькій битві. Вирвавшись з неволі, Виговський громив під Паволоччю орду, яка поверталася до Криму, обтяжена ясиром. Рішучі дії Виговського змусили ординців прискорити відновлення союзу з Україною.
Він відіграв важливу роль також в організації оборони Білої Церкви, та укладенні нового мирного договору (28.11.1651 р.)
У 1652 р. брав участь у битві під Батогом. У 1653 р. він відіграв активну роль у переможних боях під Жванцем
Брав участь у Дрижипільській битві, в поході на Львів (1655), у битві під Озерною (19-22 жовтня 1656 р.).
Якнайбільше прислужився до створення могутньої антипольської коаліції.
На Чигиринській раді 1657 р. старшина обрала гетьманом Івана Виговського, але тільки до досягнення Юрасем повноліття.
На Корсунській раді 21 жовтня 1657 р. гетьманом України було врешті обрано Івана Виговського
В 1658 р. гетьман зіткнувся з потужною опозицією ( Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш),яку підтримує Москва .
1658—1659 рр. - російсько-української війна.
1658 р - Гадяцька угода з Річчю Посполитою.
9 липня 1659 р. у битві під Конотопом.
Однак Гадяцький договір призвів до народного .повстання проти Виговського. Виговський не бажаючи кровопролиття склав булаву.
Перебрався на Волинь, й дістав з волі короля Барське староство, був сенатора Речі Посполитої та Київським воєводою. Він осів у Барі на Поділлі. Виговський побував у Львові, вступив до Львівського православного братства, не полишив і політику.
Новий гетьман Правобережжя Тетеря вороже настроєний проти Виговського
На Правобережжі розгорталося могутнє антипольське повстання. Виговського було заарештовано й позбавлено всіх прав та привілеїв сенаторського титулу. Без всякого суду, слідства, і королівського відома, було засуджено до розстрілу. Вирок були виконано.