Хмельни́цький ю́рій Богда́нович

Х мельни́цький Ю́рій Богда́нович, відомий також як Юрій Хмельниченко (*~1641 — †1685) — гетьман України в 1657, 1659—1663 роках і Правобережжя (1677-81, 1685), другий син Богдана Хмельницького.

• Перебував під впливом старшинських угруповань.

• Волею свого батька намічений на гетьмана й обраний Козацькою радою у Чигирині 27 серпня 1657, але через молодість тимчасово передав владу у руки козацтва, яке обрало на гетьмана Івана Виговського (1657—1659).

• 11 вересня 1659 - гетьман України

• 17 жовтня 1659 Переяславські статті

• 27 жовтня 1660 року з Польщею  Слободищенський трактат

• На початку 1663 склав булаву й постригся в ченці під ім'ям Гедеона

• 1664 польський уряд звинуватив Хмельницького в зраді й ув'язнив його у Марієнбурзькій фортеці

• Після звільнення (1667) він жив в Уманському монастирі

• У січні 1668 р. брав участь у Генеральній раді Війська Запорозького, де підтримав орієнтацію П.Дорошенка на турецький протекторат.

• Однак через кілька місяців Хмельницький підтримав його суперника М.Ханенка

• 1670 (за іншими джерелами 1673) Юрія захопили кримські татари і відправили до Константинополя, де той перебував в замку-фортеці Сім Веж

• Після ув'язнення в Едичкульській в'язниці Хмельницький був архимандритом в одному з грецьких монастирів. За посередництвом французького посла (маркіза де Ноантель), турецький уряд намагався використати Хмельницього для закріплення свого володіння на Правобережній Україні

• 1677 він прибув в Україну й у зверненні до народу титулував себе «Князем Малої Русі-України і вождем Війська Запорозького»; її столицею був Немирів. 

• 1678—1679 він хотів за допомогою турецького і татарського війська приєднати Лівобережжя. Однак йому не вдалося створити міцної влади

• 1681 Хмельницького позбавлено гетьманства

• 1685 Туреччина призначила його Гетьманом України, але через півроку за непослух турецькому урядові його страчено в Кам'янці-Подільському

• Юрій Хмельницький був слабою, неврівноваженою людиною, яка своєю діяльністю немало спричинилася до того, що цю добу в історії України названо «Руїною».

Дем'ян Многогрішний

Д ем’я́н Гнатович Многогрі́шний (1631–1703) — гетьман Лівобережної України(1669–1672). В інтересах козацької старшини проводив політику жорстокого придушення антифеодальних виступів селян і козаків. Був ув’язнений царським урядом в Іркутській тюрмі.

• Народився 1631 року у місті Коропі (нині Чернігівська область) і походив з козацької родини.

• Брав активну участь у Національно-визвольній війні 1648–1657 років. У

•  1665–1669 роках він став чернігівським полковником.

• У1668 році Д. Многогрішний як противник Андрусівського перемир’я взяв участь у антимосковському повстанні, яке розпочалось під керівництвом І. Брюховецького.

• Підтримував політику гетьмана П. Дорошенка.

• У 1668 році Петро Дорошенко призначив Д. Многрішного наказним гетьманом Лівобережної України

• 17 грудня 1668 року на старшинській раді в Новгороді-Сіверському Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом».

• Переговори між московським урядом і Д. Многрішним завершилися укладенням Глухівських статей 1669 року.

• Дем’ян Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України

• У ніч з 12 на 13 березня 1672 року у Батурині козацька старшина (П. Забіла, І. Самойлович, К. Мокрієвич, Р. Дмитрашко-Райча) за підтримки начальника московської залоги заарештувала Д. Многогрішного й видала його представникам царського уряду.

• Гетьмана привезли до Москви, де в середині квітня 1672 року над ним розпочався суд.

• Його звинуватили в державній зраді, піддали тортурам, а потім засудили до страти, яку згодом замінили на довічне заслання.

• Разом з родиною і товаришами ніжинським полковником М. Гвинтовкою і осавулом П. Грибовичем гетьмана вивезли до Сибіру й ув’язнили в Іркутському острозі.

• Згодом він був переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем’яна Многогрішного звільнили. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями — тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджували монголи, чиї війська значно перебільшували чисельність селенгінського гарнізону. Колишній гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в’язниці, став одним з керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув’язненим у Красноярську.

• 1689 року Дем’ян Многогрішний брав участь у переговорах царського посла Ф. О. Головіна (майбутнього графа) з Китаєм, які завершилися підписанням Нерчинського договору.

• Кілька років правив Селенгінськом та належними до нього землями у чині «приказної людини».

• У 1696 році колишній гетьман постригся в ченці. Помер він в Селенгінську 1703 року.