Брюховецький Іван Мартинович

І ван Брюховецький (1623 — †8 (18 червня) 1668) — Гетьман Лівобережної України у 1663—1668 рр.

• Народився біля Диканьки на Полтавщині.

• Був конюшим у резиденції Хмельницького та виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана.

• В 1659 р. Брюховецький під час гетьманських виборів їздив на Запоріжжя, щоб схилити запорожців підтримати кандидатуру Юрія Хмельницького.

• Був обраний кошовим отаманом, а згодом і «кошовим гетьманом» (1659—1663 рр.).

• В червні 1663 р. у Ніжині на Чорній раді Брюховецького було обрано гетьманом Лівобережної України.

• В 1663—1664 рр. козаки відбили останню спробу поляків захопити Лівобережжя.

• Спроби Брюховецького скорити собі Правобережжя зазнали невдачі.

• Уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 р.

• Булаву він намагався тримати за допомогою страху та жорстокості.

• 1665 р. разом із багатьма іншими полковниками він прибув до Москви.

• В грудні 1665 р. Брюховецький пописав Московські статті 1665

• На початку 1666 р. повернувся в Україну, де реформував фінансові справи держави.

• В 1666 р. було проведено майновий перепис населення Лівобережної України.

• У січні 1668 р. на старшинській рада Гадячі Брюховецький висловився за ліквідацію московської влади в Гетьманщині та перехід України під турецький протекторат.

• Татари уклали союз з Брюховецьким.

• Козаки схопили Брюховецького і привели до Дорошенка, який був 8(18).06.1668 р. у с. Будищі поблизу Опішні — той велів прикувати його до гармати. При цьому жест Дорошенка козаки сприйняли за наказ покінчити з Брюховецьким — кинулись на нього зі страшенною люттю, били рушницями, списами, «як скаженого собаку», зірвали з нього одяг і кинули голого.

Дорошенко велів відвезти його в Гадяч і поховати в церкві, збудованій Брюховецьким.

Сірко Іван Дмитрович

І ван Дми́трович Сірко́ (1605 (1610)—1680) — український шляхтич з Поділля, козацький ватажок, кальницький полковник, кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях. 

• Народився приблизно між 1605—1610 роками в СХ Поділлі, місті Брацлавського полку Мурафа за кілька кілометрів від Кальника.

• Брав участь у Тридцятирічній війні (1618—1648) на стороні французів.

• Наприкінці двадцятих років йому разом із Хмельницьким випало бути в морському поході запорозьких козаків проти турецької фортеці Трапезунд.

• Був командиром козаків, які їхали до Кале, у жовтні 1645 року брав участь у боях проти Іспанії у Фландрії, а 1646 року, спільно з армією принца Конде, взяв фортецю Дюнкерк.

• Брав участь у війнах Б. Хмельницького з Польщею, але найбільше й успішно воював проти татар і турків.

• 1654 року Іван Сірко, разом з Богуном, Дорошенком виступає проти підписання Переяславської угоди, і відмовляється від присяги московському царю Олексію Михайловичу.

• У другій половині 50-х років — Вінницький полковник.

• 1659 р. - завдає поразки кримським татарам під Акерманом і плюндрує степовий Крим.

• Наприкінці 1660 року Сірко остаточно пориває з Ю. Хмельницьким і відправляється на Чортомлицьку Січ.

• У 1660—1680 pp. дванадцять разів його обирали Кошовим отаманом.

• 1664 — Поселився з родиною під Харковом. Обрано на посаду полковника Харківського полку (1664—1665, 1667)

• Після Андрусівського договору 1667 зайняв виразно антимосковську (й разом з тим антипольську) позицію.

• Довгий час підтримував гетьмана Петра Дорошенка, з яким потім розійшовся.

• Мав великі зв'язки і впливи на Лівобережній і Слобідській Україні був полковником (титулярним) ніжинським і харківським.

• 1672 претендував на гетьманську булаву

• Обстоював насамперед автономні інтереси Запоріжжя й встановлював зв'язки то з Польщею, та навіть з Туреччиною і Кримом.

• 1675 року - похід, заблокувавши вторгнення Туреччини на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів Ібрагім-паші.

• Чигиринські походи

• Відомий лист Запорізьких козаків до султана  Мехмета IV 1676 р. підписано Іваном Сірком, що показано у картині Іллі Рєпіна.

• У боротьбі проти агресії Османської імперії Сірко провів понад 55 успішних походів і жодного не програв

• Його запорожці наводили страх на все північне побережжя Чорного моря та Крим, не раз брали Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, навіть Ясси; татарські матері лякали дітей іменем Сірка.

• 1680 року спільно з донцями Сірко востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями.

• 1680 р. – помер в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час

• Похований І.Сірко біля Чортомлицької Січі (тепер село Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської області). 

• Турки і татари прозвали Сірка Урус-Руський.