Заснування слобідських міст

Лівобережжя

Слобідська Україна

• 10 полків ( адмін..-територ. І військ. Одиниця)

• 5 полків - Острогозький, Харківський, Сумчський, Охтирський та Ізюмський

• Нерідко була спадковість влади полковників

• Полки поділялися на сотні. Полками керував полковник. Посада полковника була виборною.

• Полковник очолював адміністрацію полку, затверджував судові постанови, роздавав поселенцям вільні землі, а також командував полком під час походів

• Полковника обирали довічно

Лівобережжя

• Місце Генеральної військової ради ще за Богдана Хмельницького заступила Старшинська рада ( гетьман і генеральна старшина – обозний, писар, 2 судді, підскарбій, 2 осавули, бунчужний, 10 полковників)

• Генеральна військова канцелярія – діловодство. Виникла за Б. Хмельницького, очолював ген. писар, а безпосередньо керував гетьман. Тут зосереджувалася військова, політична й міжнародна інформація з усієї України, а також з-за кордону. Розглядала й вирішувала питання адміністративні, фінансові та військові. Звідси відправляли посольства і гінців. Тут складалися універсали. Провадилося дипломатичне листування, переписувалися й копіювалися документи, розглядалися судові та цивільні справи козаків. Міщан, селян.

• Гетьман – найвища посада в Гетьманщині. У др. пол. 17 ст. його обирала Старшинська рада, рішення якої схвалювало козацьке військо на генеральній військовій раді. Остаточно затверджував гетьмана цар.

• Повноваження гетьмана визначали статтями, що укладалися між гетьманом і царем. Гетьман, зокрема, мав право надавати старшині у власність землю за службу, призначати на посади, визначати напрями внутрішньої політики Гетьманщина, умови переговорів або листування з урядами інших держав. Дорадчі права при гетьманові мала Рада генеральної старшини.

Слобожанщина

• Україні посади гетьмана не існувала, не було й генеральної старшини.

• Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі.

• Кожний полк одержував царську жалувану грамоту, у якій визначалися його права на козацький устрій, вільну торгівлю, звільнення податків на землю тощо.

• Вибраних у полках полковників погоджував бєлгородський воєвода, а потім пропонував цареві як кандидатів на цю посаду.

• Кількісний склад козацьких полків не був постійний.