1708 – 1709 – Національно-визвольна акція Мазепи

• Мазепі вдалося схилити на свій бік Запорозьку Січ. В березні 1708 року з Диканьки під Полтавою гетьман разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушиа до Великих Будищ на зустріч із Карлом XII

• У відповідь 14 травня 1709 р. російський полковник Яковлєв зруйнував Чортомлицьку Січ.

• Навесні Карл XII відновив воєнні дії.

27 червня 1709 р. – Полтавська битва. Вана закінчилася поразкою шведів. Як наслідок карта Європи змінилася, оскільки Росія отримала доступ до Балтійського моря. Причини поразки шведсько-українського війська:

1. Кількісна нерівність сил

2. Українські полки Мазепи безпосередньої участі не брали: вони охороняли шведську армію від можливого обходу московським військом.

3. Карл XII злегковажив силами російської армії.

4. Шведська армія була відірвана від баз постачання.

5. Шведський король унаслідок поранення не міг особисто керувати боєм.

Капітуляція шведського війська

• Уцілілі шведські війська й козаки відступали берегами Ворскли. Частина козаків і військ Карла XII переправилися на правий берег Дніпра. Меншиков примусив капітулювати решту шведської армії. Про козаків в умовах капітуляції взагалі не йшлося, бо Меншиков не вважав їх за рівноправних суперників.

• Карл XII і Мазепа прямували до шведського кордону. 7 липня 1709 вони переправилися на правий берег Бугу, перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер. У Варниці Мазепа помер 22 вересня 1709 року.

• 5 квітня 1710 року в Бендерах (Молдова) гетьманом було обрано Пилипа Орлика. Пилип Орлик очолив першу потужну українську політичну еміграцію за кордоном.

5 квітня 1710 року – «Пакти й конституції законів і вільностей Війська Запорізького» = «Конституція Пилипа Орлика» = «Бендерська конституція». Це була угода між гетьманом і козацтвом. Складається зі вступу (про причини розриву з Мосовією та прийняття шведського протекторату) та 16 статтями:

1. Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування.

2. Цілковита незалежність України від Московії. По закінченні війни мають бути повернені з Московії всі невільники-українці, а московський уряд компенсує всі шкоди, заподіяні Україні.

3. Україна визнавалася республікою, де гетьманська влада обмежувалася постійною участю в Генеральній раді.

4. Генеральна рада – законодавчий орган, що мав складатися не лише з генеральної старшини, полковників, сотників і полкової старшини, а й заслужених козаків від кожного полку, а також із депутатів запорізького козацтва.

5. Регулярні збори Генеральної ради (тричі на рік)

6. Гетьманові заборонялося підтримувати секретні зносини з іншими державами або вести таємне листування.

7. Передбачалося запровадження Генерального суду для розгляду справ про кривди гетьманові та провини старшини, причому гетьман не міг втручатися в діяльність того суду.

8. Державна скарбниця і майно підпорядковувалися державному підскарбію, а також полковим підскарбіям ( по дві виборні посади в кожному полку). На утримання гетьмана призначалися окремі землі. Важливі фінансові справи мали розглядатися тільки Генеральною Радою.

9. Виборність полковників і сотників, гетьман їх лише затверджував.

10. Було забезпечено права і привілеї запорожців, а також визначено їхній особливий статус в Українській державі.

11. Гетьман зобов’язувався обороняти запорізькі володіння.

12. Після закінчення війни він мусив домогтися, щоб запорізькі землі було звільнено від московських фортець і залог.

13. Передбачалося повернення запорожцям м. Трахтемирова зі шпиталем і перевозом на Дніпрі, а також Кодака, Келеберди, Переволочної, земель млина над Ворсклою.

14. Державною релігією оголошувалося православ’я, а Київська митрополія мала вийти з підпорядкування московському патріархові.

15. Спеціальній комісії належало здійснювати ревізію повинностей населення, а також державних земель, якими користувалася старшина.

16. Гетьман зобов’язувався захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.