Ліквідація Запорозької Січі

• 1709 – зруйнування Чортомлицької Січі. У верхній течії р. Кам’янки, правої притоки Дніпра було засновано Кам’янську Січ. 1711 р. на неї рушили війська Бутурліна та Скоропадського, і запорожці на півдні утворили Олешківську Січ. Ці дві Січі знаходились у мало захищених природою місцях, серед пісків. Вони розташовувалися на підвладних ханові територіях, і хан забороно нив розташовувати там артилерію. Хани вимагали від запорожців участі у своїх походах на Північний Кавказ, переслідували православну віру. 1728 р. козаки залишили Олешківську січ і повернулися на місце Кам’янської.

• 10 квітня 1734 р. запорожці на чолі з Білицьким за 7 км від Чортомлицької Січі заснували Нову Січ на р. Підпільній (= Підпільницька Січ). Адміністративно-територіальний устрій – поділ на 8 паланок. Прикметна риса – велика кількість населення (понад 100 тис.). Господарська діяльність – зимівник.

• Щоб ослабити економіку й ізолювати запорозький край від центральних регіонів уряд оточив його адміністративно-територіальними й військовими округами.

• У 1752 р. – утворення Нової Сербії (там заохочувалося переселення сербів)

• 1753 – на території ПД Полтавщини, Донеччини, Луганщини – Слов’яносербія. Ці території віддані для розміщення втікачів від османського іга – серьббів, угорців, молдаван, греків, болгар. Поселили тут також кілька тисяч росіян і українців ( нові полки).

• 1768 – 1774 рр. – російсько-турецька війна. Переможна для Росії. Підписання вигідного Кючук-Кайнарджійського мирного договору. За його умовами до Росії відійшли землі між Дніпром і ПД Бугом. Росія дістала право вільної торгівлі на Чорному морі, а також територіальні придбання в інших місцях Причорномор’я та Приазов’я.

• 1775 Р. – знищення Запорозької Січі. Останній отаман – Петро Калнишевський. Запорожці після ліквідації Січі

• 1783 р. – Катерина II приєднала Крим до Російської імперії. Внаслідок чого різко зменшилася кількість місцевого населення. Частина кримських татар переселилася до Туреччини. Ногайська орда відкочувала у гори ПН Кавказу.

• Частина козаків відійшла у гирло Дунаю і утворила Задунайську Січ. Вони жили під владою турецького султана.

• У 1785 р. част. козаків перейшла на австрійські землі провінції Банат, на береги Тиси (нині територія Сербії) і утв. Банатську Січ.

• 1 787 - 1791 р. – формування Війська вірних козаків (Чорноморського війська). Нове військо зберігало давній запорізький устрій, навіть назви куренів, одяг. Отримало землю: спершу територію між ПД Бугом та Дністром із центром у Слободзеї. Козаки брали участь у багатьох битвах. Відзначилися під час штурмів Очакова(1788) та о. Березань, Кінбурна, Ізмаїла(1791). У 1789 – оволоділи Хаджибеєм. Активно діяла й Чорноморська флотилія.

• 1787 – 1791 – російсько-турецька війна. Завершилася укладанням Ясського мирного договору. До Росії відійшла територія між ПД Бугом і Дністром, зокрема й Очаків. Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії.

• Після війни Катерина II вирішила перекинути козаків на ПН Кавказ.

• 1792 р. – започаткування Кубанського козацького війська.

• Також Катерина II заохочувала переселення з-за кордону на українські землі.

• Йшло зростання причорноморських військ. Виникли Олександрівськ, Херсон, Миколаїв, Одеса, Катеринослав.