Скоропадський Іван

І ван Ілліч Скоропадський (1646 — 14 липня 1722) — Гетьман Лівобережної України(1708–1722). Намагався посилити політичний вплив козацької старшини.

• Родом з Умані.

• У 1674 році, після її зруйнування турками, Іван Скоропадський переселився на Лівобережну Україну

• 1675 —1676 був військовим канцеляристом у гетьмана І. Самойловича 

• 1681—1694 був чернігівським полковим писарем

• 1698 був генеральним бунчужним

• 1701 був генеральним осавулом (другим).

• Виконував важливі дипломатичні місії Самойловича (до Москви 1675 і 1676, до Криму 1681) й Івана Мазепи (до Польщі 1690, до Москви 1693 і1696, до Січі 1703).

• 1706 Мазепа призначив Скоропадського на уряд полк. стародубського; було відомо, що він готував Скоропадського на свого наступника. 

• 6.11.1708 був обраний на гетьмана у Глухові

• Іван Скоропадський помер 3. (14) 7. 1722 і був похований у Гамаліївському монастирі м. Глухова.

П олуботок Павло Леонтійович

Полуботок, Павло Леонтійович (бл. 1660 — 29 грудня 1724) — наказний гетьманУкраїни (1722—1724) по смерті Івана Скоропадського, чернігівський полковник. Полуботок виступав проти знищення залишків українського суверенітету та обмеження царського впливу в Україні. За наказом Петра І був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де і помер внаслідок тортур.

• Народився близько 1660 р. в Борзні (за іншою версією на родинному хуторі Полуботівка, нині смт. Шрамківка) у родині майбутнього чернігівського полковника, (за гетьмана I.Самойловича — генерального бунчужного і осавула) Леонтія Артемовича Полуботка. Разом з батьком належав до прихильників Івана Самойловича, потім — Івана Мазепи.

• У 1706 році став чернігівським полковником. Повстання I. Мазепи не підтримав. На Глухівській раді 1708 р. був запропонований на посаду гетьмана. Однак, за свідченнями сучасників, це викликало негативне ставлення Петра I, який сказав: «Он очень хитёр и может Мазепе уравнятся».

• Одержавши звістку про смерть Івана Скоропадського у 1722 р., Петро I велів виконувати обов'язки гетьмана полковнику Полуботку з генеральною старшиною, радячись у всіх справах з головою колегії Вельяміновим.

• Коли Вельямінов надіслав скаргу на Полуботка, Петро викликав Полуботка з найголовнішою старшиною в Петербург

• У Петербурзі Полуботок зі старшиною подали цареві прохання про повернення Україні старих прав

• Цар наказав заарештувати Полуботка і всю старшину, яка була з ним у Петербурзі, і посадити у Петропавловську фортецю.

• Під слідством його тримали кілька місяців, і він, не дочекавшись його закінчення, помер у Петропавловській фортеці 29 грудня 1724 р. Незабаром після цього помер і цар Петро (28 січня 1725 р.).

Данило Апостол

Д ани́ло Павлович Апо́стол (4 (14 грудня) 1654, Великі Сорочинці — † 17 (28 січня) 1734) — український військовий і державний діяч кінця 17 — першої половини 18 століття,миргородський полковник в 1683—1727 роках, гетьман Лівобережної України в 1727—1734роках.

• Народився в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Походив з відомого козацько-старшинського роду Апостолів, які майже 80 років з 1659 по 1736 роки тримали в своїх руках полковницький уряд у Миргородському полку (Павло, Данило, Павло Апостоли) і мав молдавське боярське походження.

• У 1682 році обраний миргородським полковником

• У 1687 звільнений з посади гетьманом Іваном Мазепою як прибічник Івана Самойловича.

• У 1693 році знову обраний на полковий уряд до 1727 року.

• Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з гадяцьким полковником Боруховичем розбив на річці Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Здобував фортеці Кизикермен і Очаків.

• У Північній війні Росії 1700-21 визначився в боях під Ерестофером в Лівонії в 1701 році та в битві під Варшавою в 1705 році.

• Данило Апостол був прихильником незалежницької політики гетьмана Івана Мазепи та одним з активних учасників вироблення положень українсько-шведського союзу. 

• 25 жовтня 1708 року разом з українськими полками приєднався до шведської армії. Проте в листопаді перейшов на бік Петра I. За Апостолом було залишено уряд миргородського полковника та всі його маєтки.

• В 1711 році брав участь у Прутському поході в якості наказного гетьмана українського війська.

• У 1722 році Данило Апостол на чолі козацьких частин (10 тисяч чоловік) брав участь у складі російської армії у поході проти Персії.

• Став одним з найближчих співробітників Полуботка, виступав проти обмеження державних прав України. Став ініціатором вироблення Коломацьких петицій 1723 року. Наприкінці 1723 року - арешт в Петропавловській фортеці.

• Після смерті Петра I у січні 1725 року Данило Апостол був звільнений на початку 1725 року.

• 1 жовтня 1727 року на генеральній раді у місті Глухові Апостола було обрано гетьманом.

• У 1728 році новообраний гетьман їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав так звані «Рішительні пункти» 1728 року

• Данило Петрович Апостол помер і похований у селі Сорочинцях (тепер Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області) у зведеній за його кошти церкві Преображення Господнього.