140. Матеріальна відповідальність роботодавця.

Таким чином, матеріальна відповідальність роботодавця - це вид матеріальної відповідальності, що може бути застосований до роботодавця за вчинене ним в особі уповноважених органів (посадових осіб) трудового правопорушення, яке призвело до заподіяння шкоди працівнику та полягає у добровільному чи примусовому понесенню роботодавцем негативних наслідків майнового характеру, закріплених у санкції правової норми.

У трудовому праві можна виділити три основні види матеріальної відповідальності роботодавця на етапі: укладення трудового договору; виконання трудового договору; припинення трудового договору.

Матеріальна відповідальність роботодавця на етапі укладення трудо­вого договору. Цей вид матеріальної відповідальності роботодавця, зумовлений вчиненням ним трудових правопорушень, пов'язаних із укладенням трудового договору. Основними із них є наступні: 1) відмова від укладення трудового договору з працівником, якому не може бути відмовлено у прийнятті на роботу; 2) несвоєчасне укладення трудового договору з працівником, якому не може бути відмовлено у прийнятті на роботу; 3) невиконання чи неналежне виконання роботодавцем обов'язків при укладенні трудового договору.

Матеріальна відповідальність роботодавця на етапі виконання трудо­вого договору. На етапі виконання трудового договору можуть вчинятись різні трудові правопорушення: 1) незаконне переміщення працівника; 2) незаконне переведення працівника на іншу роботу; 3) невиплата чи несвоєчасна виплата заробітної плати; 4) порушення інших обумовлених трудовим законодавством та локальними нормативно-правовими актами трудових прав та соціально-трудових гарантій працівників. Для даного виду матеріальної відповідальності характерним є досудовий або судовий порядок визначення шкоди та притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності за наявності у діях роботодавця конкретного трудового правопорушення.

Матеріальна відповідальність роботодавця на етапі припинення трудового договору. 1) незаконне звільнення працівника; 2) порушення процедури звільнення працівника, у тому числі: неправильне формулювання причини звільнення, що перешкоджало працевлаштуванню працівника; затримка чи невидача працівникові наказу про звільнення, трудової книжки, порушення строків проведення розрахунку із працівником тощо; 3) невиконання рішення про поновлення його на роботі.

Для вищезазначеного виду матеріальної відповідальності характерним є судовий порядок визначення шкоди та притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності за наявності у діях роботодавця конкретного трудового правопорушення.

141. Трудові спори у трудовому праві України. Поняття та види.

Трудові спори (конфлікти) як інститут трудового права - це сукупність норм трудового права, які регулюють відносини щодо врегулювання розбіжностей, які виникають між учасниками суспільно-трудових відносин з приводу застосування норм трудового права, захусту трудових прав, соціально-трудових гарантій а також виконання трудових обов'язків.

Трудові спори виступають однією із правових категорій сучасного трудово-го права, що позначає порядок виникнення, фіксування, а також врегулювання розбіжностей та непорозумінь правового характеру, які ниникають між учасниками суспільно-трудових відносин. Трудові спори (конфлікти) - це розбіжності, які виникають між учасниками суспільно-трудових відносин з приводу застосування норм трудового права, реалізації трудових прав, соціально-трудових гарантій, виконання трудових обов'язків, які вирішуються спеціально уповноваженими юрисдикційними органами у встановленому трудовим законодавством порядку.

Трудові спори (конфлікти) поділяються на індивідуальні та колективні.

Індивідуальні трудові спори - це вид трудових спорів, які виникають між працівником та роботодавцем з приводу розбіжностей у застосуванні норм трудового права, реалізації та захисту трудових прав, соціально-трудових гарантій, виконання трудових обов'язків у процесі укладення, виконання та припинення дії трудового договору. За змістом КЗпП України, індивідуальні трудові спори розглядаються:

КТС (комісіями по трудових спорах) або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Колективний трудовий спір (кон­флікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Які суб'єкти можна назвати сторонами колективного трудового спору? Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

— на виробничому рівні — працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець чи його представник;

— на галузевому, територіально^ рівнях — працівники підприємств, установ, організацій однієї або кількох галузей (професій), або адміністратив­но-територіальних одинидь чи профспілки. їх об'єднання або інші уповнова­жені шгми найманими працівниками органи та роботодавці. їх об'єднання чи представники:

— на національному рівні — працівники однієї або кількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та роботодавці, об'єднання роботодавців або уповнова­жені ними представники на території більшості адміністративно-територіаль­них одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України.