25. Трудова правосуб'єктність. Поняття та види.

Учасники суспільних відносин можуть виступати в якості суб'єктів трудо­вого права за наявності трьох правових складових — трудової правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Трудова правоздатність означає можливість учасника суспільно-трудових відносин мати трудові права та обов'язки. Трудова дієздатність означає здатність учасника суспільно-трудових відносин своїми діями реалізовувати (набувати) трудові права та трудові обов'язки. Трудова деліктоздатність означає здатність учасника суспільно-трудових відносин нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків. Все разом становить правосуб’єктність.

26. Найманий працівник як суб'єкт трудового права України.

У ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що працівником вважається фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю. У той же час, ст.1 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівником є особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Між тим було б доречним у визначенні цього терміна, вказати на специфіку правового становища працівника, тому працівник - це фізична особа, яка володіє трудовою правосуб єктністю та реалізувала право на працю шляхом укладення трудового договору (контракту) з роботодавцем.

Основною умовою набуття особою трудової правосуб'єктності є наявність юридичної працездатності, що включає в себе: а) фактичну здатність до праці; б) юридичну здатність до праці.

Фактична здатність до праці - це обумовлена фізіологічним розвитком людини здатність виконувати будь-яку роботу незалежно від її змісту та складності. Вона може проявлятись у будь-якому віці. Тому її виявити можна у людини у віці п'яти, десяти або шістнадцяти років.

Юридична здатність особи до праці - це визначена нормами трудового права здатність особи до систематичної, чітко регламентованої роботи, яка відповідає певній трудовій функції на підставі трудового договору.

Набуття юридичної здатності до праці передбачає врахування низки взаємопов'язаних умов: а) вікова умова; б) психологічно-правова умова; в) трудоправова умова; г) вольова умова.

Юридична здатність до праці передбачає дотримання вікової умови. Згідно з частиною першою ст. 188 КЗпП України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Також у цій статті передбачено, що за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти ооків. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Психологічно-правова умова передбачає, що набуття юридичної здатності до праці неможливе без наявності відповідного псих. стану особи: здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Вольова умова означає, що юридична здатність особи до праці проявляється через укладення особою трудового договору, оскільки лише з цього моменту вона стає працівником.

Тому зміст трудової правосуб'єктності працівника включає: а) трудову правоздатність; б) трудову дієздатність; в) трудову деліктоздатність; г) систему трудових прав та обов'язків; ґ) систему соціально-трудових гарантій. Припинення трудової правосуб'єктності працівника пов'язане із його смертю або оголошенням безвісно відсутнім чи померлим у порядку цивільного процесуального судочинства.