- •Поняття трудового права України як галузі права.
- •Трудове право України як правова наука.
- •Система трудового права України.
- •Відмежування трудового права України від цивільного права України.
- •Відмежування трудового права України від адміністративного права України.
- •Відмежування трудового права України від права соціального забезпечення України.
- •Поняття та види принципів трудового права України.
- •Принцип стабільності трудових відносин.
- •Принцип охорони праці.
- •Принцип безпеки праці.
- •Принцип свободи праці.
- •Принцип єдності і диференціації у правовому регулюванні трудових відносин.
- •Поняття та види джерел трудового права України.
- •Конституція як основне джерело трудового права України.
- •Кодекс законів про працю України як джерело трудового права України.
- •Міжнародні договори як джерело трудового права України.
- •Місце актів судової влади у системі джерел трудового права України.
- •Поняття та види суб'єктів трудового права України.
- •Трудова правосуб'єктність. Поняття та види.
- •Найманий працівник як суб'єкт трудового права України.
- •Роботодавець як суб'єкт трудового права України.
- •Правовий статус професійних спілок.
- •Власник або уповноваженим ним орган як суб'єкт трудового права України.
- •Колективні переговори.
- •Укладення колективного договору.
- •Зміст колективного договору.
- •Поняття трудового договору.
- •Сторони трудового договору.
- •Факультативні умови трудового договору.
- •Випробовування при прийнятті на роботу.
- •Форма трудового договору. Правове значення.
- •Порядок укладення трудового договору.
- •Оформлення прийняття працівника на роботу.
- •Трудова функція.
- •Сумісництво та суміщення у трудовому праві України.
- •Срокові трудові договори. Сфера застосування. Види.
- •Переміщення у трудовому праві України.
- •Переведення у трудовому праві України. Поняття, види, ознаки.
- •Постійні переведення на тому ж підприємстві, установі у трудовому праві України.
- •Зміна істотних умов трудового договору.
- •Припинення трудового договору. Поняття та види.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи найманого працівника укладеного на невизначений термін.
- •Розірвання трудового договору у разі скорочення чисельності та штату найманих працівників.
- •Розірвання трудового договору у разі, виявлення невідповідності працівника займаній посаді.
- •Розірвання трудового договору у разі вчинення працівником прогулу.
- •Розірвання трудового договору у разі появи працівника на роботі у нетверезому стані.
- •Розірвання трудового договору у разі систематичного порушення працівником трудової дисципліни.
- •Розірвання трудового договору у разі грубого порушення працівником трудових обов'язків.
- •Розірвання трудового договору у разі вчинення працівником аморального проступку.
- •Розірвання трудового договору у разі вчинення працівником крадіжни майна роботодавця.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи профспілкових органів.
- •Порядок звільнення працівників з роботи.
- •Поняття робочого часу у трудовому праві України.
- •Облік робочого часу. Поняття види.
- •Надурочні роботи.
- •Поняття часу відпочинку у трудовому праві України.
- •Особливості роботи у нічний час.
- •Вихідні дні. Прововий режим.
- •Святкові, неробочі дні. Правовий режим.
- •Поняття та види відпусток.
- •Щорічна основна відпустка.
- •Поділ та перенесення відпусток.
- •Навчання та інструктаж з охорони праці.
- •Управління охороною праці на підприємстві.
- •Контроль трудового колективу у сфері охорони праці.
- •Гарантії найманим працівникам у сфері охорони праці.
- •Норми з охорони праці.
- •Охорона праці жінок.
- •Охорона праці неповнолітніх.
- •Охорона праці інвалідів.
- •Розслідування нещасних випадків.
- •Поняття трудової дисципліни.
- •Порядок притягнення найманих працівників до дисциплінарної відповідальності.
- •Дисциплінарний проступок.
- •Порядок застосування заохочень до найманих працівників.
- •Поняття матеріальної відповідальності у трудовому праві України.
- •Умови та підстави матеріальної відповідальності найманих працівників.
- •Обмежена матеріальна відповідальність найманих працівників.
- •Повна матеріальна відповідальність найманих працівників. Умови та підстави застосування.
- •Підвищена матеріальна відповідальність найманих працівників.
- •Порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
- •Матеріальна відповідальність роботодавця.
- •Трудові спори у трудовому праві України. Поняття та види.
- •Комісії по трудових спорах.
- •Примирні комісії, повноваження.
- •Трудовий арбітраж, повноваження.
- •Право найманих працівників на страйк.
- •Визнання страйку недійсним.
Поняття робочого часу у трудовому праві України.
Як інститут трудового права «Робочий час та час відпочинку» - це система норм трудового права, які регулюють відносини щодо встановлення, дотримання та виконання вимог робочого часу та часу відпочинку. Тому «Робочий час» як підінститут трудового права - це система норм трудового права, які регулюють тривалість робочого часу, його види, режим і облік.
Робочий час як категорія має економічний та правовий аспекти. Робочий час як економічна категорія - економічно обґрунтована частка участі працівника у спільній праці. Розмір суспільно необхідної частки (міри) праці на кожному етапі розвитку обумовлений різними чинниками, у тому числі соціальними, економічними та правовими.
Робочий час як правова категорія - визначений нормами трудового права час, протягом якого працівник повинен виконувати трудову функцію за трудовим договором, або інший час, який, відповідно до законодавства, відноситься до робочого.
До робочого часу відносяться: 1) час, протягом якого працівник має бути на робочому місці та виконувати трудову функцію за трудовим договором; 2) час, протягом якого працівник може бути в іншому місці з відома роботодавця та виконувати трудову функцію за трудовим договором; 3) окремі види часу відпочинку (наприклад, перерва для відпочинку і харчування, перерва для обігріву тощо). До робочого часу включається час перебування працівника у відрядженні. Відрядження (службове відрядження) - це поїздка працівника за наказом (розпорядженням) роботодавця на певний строк в інший населений пункт для виконання пов'язаного із трудовою функцією службового доручення поза місцем роботи, як правило, у іншого роботодавця у порядку та на умовах, визначених законодавством.
Види робочого часу.
Робочий час можна поділити на нормований та ненормований.
1) Нормований робочий час - робочий час, що піддається чіткому нормуванню. До нормованого робочого часу належить: робочий час нормальної тривалості; скорочений робочий час; неповний робочий час.
- Робочий час нормальної тривалості становить 40 годин на тиждень.
- Скорочений робочий час - робочий час тривалості менше між 40 годин на тиждень, що запроваджується для окремих категорій працівників, як правило, на підставі актів трудового законодавства. Так, наприклад, скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку; 2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
- Неповний робочий час - це робочий час тривалості не менше ніж 40 годин на тиждень, який запроваджується за угодою між працівником та роботодавцем. Неповний робочий час може бути у вигляді неповного робочого дня або неповного робочого тижня. Так за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці - пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
2) Ненормований робочий час - робочий час, який не піддається чіткому нормуванню і встановлюється лише для окремих категорій працівників на підставі закону або колективного договору. На цих працівників поширюються приписи трудового законодавства, за деякими виключеннями.
Перебування таких працівників на роботі понад норму робочого дня не перетворює його в подовжений, оскільки роботодавець не має права запроваджувати таке перебування постійно для осіб з ненормованим робочим днем, заздалегідь зобов'язуючи їх приходити на роботу раніше або залишати місце роботи пізніше. І тільки у разі, коли робота у позаурочний час викликана виробничою необхідністю, працівники з ненормованим робочим днем зобов'язані виконувати її без додаткової оплати. У зв'язку із цим, перепрацювання таким працівникам компенсується наданням додаткової відпустки. У вигляді компенсації за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Поняття та види режиму робочого часу.
Режим робочого часу - встановлений нормами трудового права порядок розподілу та використання робочого часу протягом робочого дня, тижня, інших періодів роботи працівників. Режим робочого часу є багатоелементним правовим явищем. Він включає в себе такі елементи:
1) час початку виконання трудових обов'язків (початок робочого дня);
2) час перерв (початок та закінчення);
3) час чергування змін;
4) час закінчення виконання трудових обов'язків (час закінчення робочого дня);
5) тривалість робочого тижня.
Режими робочого часу поділяються на: загальні та спеціальні.
1) Загальні режими робочого часу поділяються на: п'ятиденний та шестиденний робочий тиждень. Так, режим робочого часу залежить від тривалості робочого тижня. Стаття 52 КЗпП України передбачає, що для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями(на під-вах, де 5 денка є недоцільною – встановлюють 6-денний режим). При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. 5 або 6 -денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з органами місцевого самоврядування.
2) Спеціальними режимами робочого часу є: а) режим розподілу робочого часу на частини; б) режим гнучких графіків роботи; в) режим вахтового методу роботи.
Режим розподілу робочого часу на частини - режим робочого часу, за яким робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня. Зокрема, робочий день з розподілом зміни на дві частини встановлюється для водіїв та кондукторів автобусів, тролейбусів, трамваїв, працюючих на міських регулярних пасажирських лініях.
Гнучкий графік роботи - це режим робочого часу, при якому працівник має право самостійно регулювати час перебування на роботі, з відхиленням від встановленого на підприємстві (в організації, в установі) режиму робочого часу, в межах двох годин після початку або до закінчення роботи.
Вахтовий метод організації праці являє собою специфічну форму організації праці, коли працівники залучаються до виконання трудових обов'язків поза місцем їх постійного проживання і їм неможливо забезпечити щоденне повернення до постійного місця проживання для відпочинку. Як правило, до робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи. Тривалість вахти, як правило, не може перевищувати одного місяця, а тривалість робочого дня - 10 годин. Роботодавець зобов'язаний забезпечити працівникам соціально-побутові умови - проживання, транспорт, спецодяг, щоденне гаряче харчування, медичне обслуговування.
Нормований робочий час.
Нормований робочий час - робочий час, що піддається чіткому нормуванню. До нормованого робочого часу належить: робочий час нормальної тривалості; скорочений робочий час; неповний робочий час.
Скорочена тривалість робочого часу. Правовий режим застосування.
- Скорочений робочий час - робочий час тривалості менше між 40 годин на тиждень, що запроваджується для окремих категорій працівників, як правило, на підставі актів трудового законодавства. Так, наприклад, скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку; 2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Неповна тривалість робочого часу. Правовий режим застосування.
- Неповний робочий час - це робочий час тривалості не менше ніж 40 годин на тиждень, який запроваджується за угодою між працівником та роботодавцем. Неповний робочий час може бути у вигляді неповного робочого дня або неповного робочого тижня. Так за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці - пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Ненормований робочий час.
Ненормований робочий час - робочий час, який не піддається чіткому нормуванню і встановлюється лише для окремих категорій працівників на підставі закону або колективного договору. На цих працівників поширюються приписи трудового законодавства, за деякими виключеннями.
Перебування таких працівників на роботі понад норму робочого дня не перетворює його в подовжений, оскільки роботодавець не має права запроваджувати таке перебування постійно для осіб з ненормованим робочим днем, заздалегідь зобов'язуючи їх приходити на роботу раніше або залишати місце роботи пізніше. І тільки у разі, коли робота у позаурочний час викликана виробничою необхідністю, працівники з ненормованим робочим днем зобов'язані виконувати її без додаткової оплати. У зв'язку із цим, перепрацювання таким працівникам компенсується наданням додаткової відпустки. У вигляді компенсації за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.