12. Принцип стабільності трудових відносин.

Акти трудового законодавства забезпечують стабільність суспільно-трудових відносин, що проявляється у законодавчо встановлених гарантіях окремим категоріям осіб у прийнятті на роботу, через укладення трудових договорів, як правило, на невизначений строк та обмеження випадків укладення строкових трудових договорів, а також можливість їх продовження на невизначений строк; у законодавчо встановлених гарантіях дотримання та належного виконання умов трудового договору; у законодавчо встановлених гарантіях при припиненні трудового договору тощо. Так, згідно ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на укладення строкових трудових договорів має винятковий характер.

13. Принцип охорони праці.

Охорона праці - це своєрідний стан дотримання, забезпечення та вико­нання встановлених на підставі актів законодавства України правил, норм, що унеможливлюють негативний вплив різних факторів виробничо-господарсь­кого середовища на здоров'я та працездатність працівників у процесі виконання ними трудових функцій. Принцип охорони праці: передбачає встановлення норм і правил, які упереджують та унеможливлюють негативний вплив різних факторів на здо­ров'я та працездатність працівників; передбачає систему соціально-трудових гарантій працюючим у сфері охорони праці; передбачає систему нагляду та контролю з питань охорони праці, у тому числі через створення уповноважених органів державної влади та наділення відповідними правами трудові колективи та роботодавців.

14. Принцип безпеки праці.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що

запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

15. Принцип свободи праці.

Принцип свободи найманої праці випливає із суті та змісту визначеного у ст. 43 Основного Закону України права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це означає, що особа є вільною та незалежною у реалізації права на працю, у тому числі, за власним розсудом обирати професію, рід трудової діяльності, роботу тощо. Тому у трудовому праві особа, а в подальшому працівник, наділяється можливістю вільно розпоряджатися своєю здатністю до найманої праці шляхом вибору конкретного роботодавця, умов та форми або виду трудового договору. Ні роботодавець, ні держава не можуть примусити особу реалізовувати здатність до найманої праці або навпаки. Використання

примусової праці заборонено.

Аналіз положень трудового законодавства дає підстави вважати, що особа наділяється низкою соціально-трудових гарантій у разі реалізації здатності до найманої праці, до яких належать: заборона необгрунтованої відмови у прий­нятті на роботу, обмеження права роботодавця вимагати від особи при прийнятті на роботу документів, подання яких не передбачено законодавством; покладен­ня до початку роботи на роботодавця обов'язку роз'яснити працівникові його права, обов'язки, пільги та компенсації; покладення на роботодавця обов'язку щодо прийняття на роботу окремих категорій осіб. Принцип свободи найманої праці також означає можливість і право праців­ника ініціювати зміни до умов праці, умов та форми трудового договору. Цей принцип реалізується у таких інститутах трудового права, як соціаль­не партнерство, правова організація зайнятості та працевлаштування, трудовий договір тощо.