22. Спеціальні адміністративно-правові статуси фізичних осіб.

Деякі автори вважають, що адміністративно-правовий статус громадянина є складним юридичним утворенням, яке містить в собі чотири елементи. Перша частина прав і обов'язків є правовим статусом особи, друга – статус громадянина, третя – соціальний статус (правові статуси військовослужбовців, учнів, робочих, пенсіонерів і т. п.), четверта – особливий статус (сукупність прав і обов'язків, яких особа набуває по своєму бажанню: мисливця-любителя, водія-любителя і т. п.).

Є і інша точка зору, відповідно до якої адміністративно-правовий статус громадянина є загальним і спеціальним. Необхідно зазначити, ця точка зору є найбільш поширеною в юридичній науці та підтримується більшістю вчених.

Випливаючи з цієї логіки, Бахрах виділяє спеціальні адміністративно-правові статуси індивідуальних суб'єктів, виходячи із соціальної ролі останніх. Це – статус членів адміністративних колективів, статус суб'єктів адміністративної опіки, статус жителів територій з особливим адміністративно-правовим режимом, статус суб'єктів дозвільної системи.

23. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців.

Адміністративно правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців встановлюється Законом України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

За Законом України іноземцями слід вважати особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами іншої держави.

Особами без громадянства – є особи, які в жодних державах відповідно до свого законодавства не вважає своїми громадянами .

Іноземці наділені тими правами і обов’язками, також свободами, що і громадяни України. Правовий статус іноземців країні є своєрідними, складаються:

- Правовий статус громадян власної держави;

- Правовий статус власний іноземцям ;

Тобто, іноземні громадяни не втрачають юридичного зв’язку із своєю країною перебуваючи за її кордонами і користуються її захистом і підтримкою, у той же час іноземні громадяни підпадають під іншу юрисдикцію і повинні дотримуватися Конституції.

Разом з тим, слід визначити що обсяг правового статусу іноземців залежить від того, постійно чи тимчасово, вони перебувають на території України .

Для тих хто постійно проживає має такі права: працювати, користуватися медичною допомогою, одержати тимчасове приміщення, вступати до легалізованих громадянських організацій.

Іноземці не мають право: бути членом політичної партії, обирати і обиратися до органів державної влади, брати участь у референдумі, одержувати у власності земельні ділянки, бути адвокатом, нотаріусом, бути державним службовцем.

Адміністративна відповідальність іноземців і осіб без громадянства до ст.. 16 Кодексу Адміністративні права є такими як і у громадян України.

24. Особливості адміністративно-правового статусу об’єднань громадян.

Об’єднання громадян – це добровільне громадське формування на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Ознаки об’єднань громадян:

1) добровільність об’єднання;

2) об’єднання громадян не володіють державно-владними повноваженнями і не визнані суб’єктами правотворчості;

3) у відносини з іншими суб’єктами адміністративного права, а також між собою об’єднання громадян виступають від свого імені, а не від імені держави;

4) об’єднання громадян не є комерційними організаціями, які не переслідують мету отримання прибутку.

Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян – це сукупність прав та обов’язків, які реалізуються в адміністративних правовідносинах, що виникають між об’єднаннями громадян і державними органами, органами місцевого самоврядування.