116. Принципи та гарантії надання адміністративних послуг.

Принципи:

1) Відносини публічної адміністрації та приватних осіб повинні будуватися на принципах верховенства права як пріоритету прав і свобод людини і громадянина у діяльності публічної адміністрації;

2) Законності як діяльності публічної адміністрації та у порядку визначених законів;

3) Відкритості як доступності для громадян інофрмаціїпро діяльність та рішення публічної адміністрації;

4) Процедурної справедливості як гарантування бажаного застосування права, поваги до людини, захисту її честі та гідності;

5) Пропорційності, обов’язок публічної адміністрації зважати на наслідки;

6) Підконтрольності як обов’язкового внутрішнього та зовнішнього в тому числі судового контролю за діяльністю публічної адміністрації;

7) Відповідальності, обов’язок кожного адміністративного органу відповідати за свої рішення.

Гарантії захисту прав приватних осіб:

1) Забезпечення права приватної особи бути вислуханою перед прийняттям адміністративного акту;

2) Доступу адресата або зареєстрованої особи до матеріалів справи;

3) Обмеження дискреційних повноважень;

4) Прийняття адміністративного акту протягом розумного, обґрунтованого строку;

5) Обов’язкового мотивування адміністративного акту;

6) Визнання права приватної особи на допомогу та представництво в адміністративній процедурі;

7) Наявності засобів правового захисту та обов’язкового повідомлення адміністративним органом в порядку його оскарження.

117. Види адміністративних послуг.

1. За рівнем встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та видом правового регулювання процедури їх надання:

— адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Кабінету Міністрів);

— адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування);

— адміністративні послуги зі "змішаним" регулюванням (коли має місце одночасно і централізоване, і локальне регулювання).

2. За критерієм платності: платні послуги; безоплатні послуги.

3. За змістом публічно-службової діяльності щодо надання адміністративних послуг: реєстрація; надання дозволу (ліцензії); сертифікація; атестація; верифікація; нострифікація; легалізація; встановлення статусу тощо.

4. За предметом (характером) питань, щодо вирішення яких звертаються приватні особи: підприємницькі (господарські) послуги; соціальні послуги; земельні послуги; будівельно-комунальні послуги тощо.

5. В залежності від суб’єкта: А) державні; Б) муніципальні.

118. Органи уповноважені надавати адміністративні послуги.

Владними повноваженнями щодо надання адміністративних послуг конкретним фізичним і юридичним особам наділені насамперед органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування.

Сьогодні систему органів виконавчої влади України становлять: Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, урядові органи державного управління, місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні адміністрації та територіальні органи центральних органів виконавчої влади та урядових органів державного управління.

Адміністративні послуги надаються переважно територіальними органами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Проте навіть вищий у розглядуваній системі орган — Кабінет Міністрів України сьогодні в окремих випадках виступає як вже згадуваний «адміністративний орган», приймаючи, зокрема, індивідуальні рішення, які стосуються вирішення справ конкретних фізичних або юридичних осіб .

У перспективі ж основний масив адміністративних послуг має надаватися виконавчими органами місцевого самоврядування, оскільки цей вид публічної адміністрації найбільш наближений до громадян. Це не лише зручно для споживачів адміністративних послуг, а й сприятиме більш точному визначенню їх потреб та очікувань, підвищуватиме відповідальність влади.

Сьогодні більшість повноважень щодо надання муніципальних адміністративних послуг закріплені за виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, у тому числі місцевими головами.

Втім в окремих випадках адміністративні послуги надаються і на рівні районних та обласних рад. Наприклад, до їх повноважень сьогодні належить вирішення питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного та обласного значення . У таких випадках районна або обласна рада також виступає як «адміністративний орган».

Важливо зазначити, що адміністративним органом може вважатися і будь-який інший (окрім власне органу влади) суб'єкт, в тому числі установа, організація, підприємство незалежно від форми власності, який на виконання закону чи у порядку делегування здійснює функції публічної адміністрації.

Ще одним специфічним суб'єктом, який виконує функції публічного характеру, в тому числі з надання адміністративних послуг, є органи професійного самоврядування.

Наприклад, таким органом вважається Аудиторська палата України, яка відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» має повноваження щодо сертифікації та ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю . Отже, і Аудиторська палата в частині надання адміністративних послуг виступає як «адміністративній орган».

Загалом децентралізація та деконцентрація повноважень щодо надання адміністративних послуг має бути принципом державної політики.

Для покращення організації надання адміністративних послуг мають створюватися «універсами послуг» (або «єдині офіси»), що дозволяє: приватній особі в одному місці отримати всі або найбільш поширені адміністративні послуги, які надаються на певному адміністративно-територіальному рівні; вести прийом громадян протягом усього робочого часу; організувати оплату послуг на місці і т. ін.