35. Адміністративно правовий статус організацій та підприємств.

У змісті правосуб’єктності підприємств, установ, організацій певне місце відведено адміністративні правосуб’єктності. Її специфіка полягає в тому, що в адміністративно-правових відносинах підприємство бере участь, як правило, в особі керівника або інших суб’єктів управління даного підприємства.

Відповідно до чинного законодавства України суб’єктами управління підприємством можуть виступати:

- власник майна підприємства: приватна особа; загальні збори кооперативу, трудового колективу як колективу власників, акціонерного товариства, іншого господарського товариства тощо;

- уповноважені власником органи – правління кооперативу, підприємства, заснованого на власності трудового колективу; рада акціонерного товариства (спостережна рада); директор і правління інших господарських товариств з обмеженою (додатковою) відповідальністю; органи управління державними майном, органи управління комунальним майном;

- адміністрація (орган управління), очолювана керівником підприємства;

- органи, що реалізують повноваження трудового колективу.

Окрім зазначених, суб’єктом управління підприємством можуть бути органи, яким право управління підприємством надано власником чи уповноваженим ним органом в порядку делегування. Але за умови, що на існування такого органу управління буде пряме посилання у статуті підприємства щодо того, що він представлятиме одночасно інтереси як власника, так і трудового колективу.

Адміністративно-правовий статус керівника підприємства охоплює:

1) визначення його місця і ролі в системі управління підприємством, які характеризують організаційно-правові способи заміщення посади, підпорядкування, способи реалізації єдиноначальності керівника із самоврядування трудового колективу;

2) визначення змісту компетенції керівника. Необхідність її використання як елемента адміністративно-правового статусу підприємства зумовлена тим, що це поняття притаманне лише діяльності органів управління та посадових осіб. У загальних (щодо різних форм власності) рисах компетенція керівника підприємства окреслюється державою з допомогою правових норм, які регулюють відносини: між уповноваженими органами та керівником підприємства; між керівником підприємства та об’єктами управління; між керівником підприємства та іншими органами управління підприємством;

3) обов’язок керівника нести адміністративну відповідальність (в чому виражається так звана адміністративна деліктоздатність) у передбачених законом випадках за належне виконання повноважень чи перебільшення їх обсягу.

36. Поняття, завдання та функції державної служби.

Згідно Закону України ст.1 « Про державну службу» державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади державних органах та їхньому апарату, щодо практичного виконання завдань і функцій, та одержують заробітню плату за рахунок державних коштів.

Ознаки :

- Є професійною діяльністю – це означає що державної служби основним місцем роботи за якими знаходяться трудова книжка службовця тобто державу службу не можна здійснювати за сумісністю поряд з іншими основним місцем роботи.

- Державна служба – це служба особи, яка займає посади в державних органах та їх апараті. Дана ознака є однією із найважливіших для визначення служби як державної. Оскільки державний орган – це особливий вид організації людей, який характеризується наступними рисами :

1) Є організованим колективом; 2) Є автономною частиною державного апарату; 3) Здійснює державні функції та реалізовує публічний інтерес; 4) Діє від імені держави та від свого; 5) Володіє власною компетенцією; 6) Несе відповідальність перед державою за свою діяльність; 7) Засновується державою; 8) Його положення,структура, діяльність регламентується правом.

- Державним службовцям виплачується заробітня плата за рахунок державного бюджету .

У штатному розписі одного державного органу можуть бути передбачені 2 посади :

- Одна надає статус державного службовця

- А інша тільки працівник , а не державний службовець.

Функції державної служби - це основні напрямки практичної реалізації правових норм інституту держави, які сприяють досягненню відповідної мети про регулювання державно службових відносин і виконання державною службою соціальної ролі і державно правового призначення:

- Правозастосовча - здійснюється через виконання посадовими особами обов’язків а також прийняття актів управління.

- Правотворча функція-проявляється у можливості службовців приймати нормативні акти управління та брати участь у законодавчому процесі.

- Правозахисна функція полягає у діяльності службовців по розгляду скарг і звернень громадян та наданню адміністративних послуг.

- Регулятивна функція державної служби полягає в участі державних політики у розробці та реалізації державної політики

- Організаційна функція-полягає в забезпеченні координації державних органів та формування державних органів, та об’єднання їх в державний апарат легітимної державної влади.

Завдання державної служби

- Охорона конституційного ладу, створення умов для розвитку громадянського суспільства а також захист прав свобод та інтересів осіб.

- Удосконалення умов державної служби а також професійної діяльності державних службовців.

- Створення та забезпечення системи підготовки та підвищення кваліфікації.

- Забезпечення власності в діяльності державних службовців, дотримання законності, а також боротьба за бюрократизмом та корупції.