- •1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- •4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- •5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- •6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- •9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- •13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- •14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- •15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- •16. Структура і джерела романо-германського права.
- •17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- •19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •20. Філософія права. Галузі філософії права.
- •21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- •23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- •24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- •25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- •27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- •28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- •29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- •30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- •31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- •36.Поняття та класифікація принципів права.
- •37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- •39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- •40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- •43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- •46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- •47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- •52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- •58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- •59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння
- •65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- •66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- •68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- •69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- •71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- •72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- •73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- •74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- •76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- •77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- •79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії
- •81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба. Проходження державної служби
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- •90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91.Податкова політика сучасної держави
- •92.Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- •95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- •97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- •98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- •99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.
1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
Методологію юридичної науки можна визначити як систему принципів і способів організації, побудови і здійснення теоретико-пізнавальної юридичної діяльності в області досліджений державно-правової дійсності, а також вчення про цю систему. Методологія сучасної юридичної науки являє собою складне і багатопланове утворення, яким охоплюються:
¨ проблеми структури наукового знання взагалі і наукових правових теорій особливо;
¨ закони виникнення, функціонування і зміни наукових правових теорій;
¨ понятійний каркас юридичної науки та її окремих дисциплін;
¨ структура й операційний склад методів юридичної науки;
¨ аналіз її мови, формальних і формалізованих методів дослідження (методики і процедури дослідницької діяльності), типології систем наукового правового знання і т.д.
Змістові характеристики методології правознавства виявляються в тому, що:
¨ методологія правознавства поки що не є самостійною юридичною наукою. Вона виникла і розвивалася всім комплексом наукового юридичного знання, а її функціональне призначення складається в обслуговуванні будь-якого наукового юридичного дослідження, тобто це загальнонауковий феномен, внутрішньо властивий правознавству в цілому і кожній його окремій науковій дисципліні зокрема. Причому такий загальний характер методології правознавства припускає її пристосування, адаптацію до специфіки кожного досліджуваного юриспруденцією об'єкта;
¨ методологія правознавства має ряд компонентів: світоглядну позицію (тип наукового мислення), загальні теоретичні принципи (парадигми), систему методів та засобів пізнання, вчення про неї. Ці компоненти органічно між собою пов'язані, взаємопроникають і збагачують один одного;
¨ ядром методології правознавства є єдність і взаємоперетворення діалектики, гносеології і логіки, кожна з яких несе на собі цілком визначене методологічне навантаження, тобто одна система законів і категорій у діалектиці виступає як світогляд і принципи пізнання об'єктивного світу, у гносеології як засіб вирішення конкретних пізнавальних задач, а у логіці -як форми наукового мислення;
¨ структурно методологія правознавства має декілька рівнів: світоглядний, що визначає головні напрямки і загальні принципи пізнання в цілому; загальнонауковий (міждисциплінарний), який використовується при пізнанні особливої групи однотипних об'єктів; конкретно-науковий, який застосовується у процесі пізнання специфіки окремого об'єкта групою наук; спеціально-науковий — властивий вивченню визначених властивостей об'єкта в межах конкретної науки; рівень процедур і методик - властивому конкретному науковому дослідженню з дослідження тієї або іншої властивості об'єкта.
Між приведеними рівнями методології правознавства існує органічний зв'язок, залежність, підпорядкованість і взаємопроникнення.
2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
Похідне виникнення держави відрізняється від первинного виникнення (походження) тим, що нова держава виникає не на порожньому місці, а на основі окремих елементів колишньої держави і з використанням вже наявних моделей державності. Похідне виникнення держав має наступні варіанти:
1) ліквідація колишньої держави в результаті революції і виникнення нової держави (але на тій же території, населеній тим же народом).
2) розділення держави.
3) сецесія частини держави і населення.
4) об’єднання декількох держав.
5) виникнення держави в результаті національно-визвольного руху.
Первісне суспільство багато тисячоліть практично не змінювалося. Найсуттєвіші зміни починають відбуватися в період неолітичної революції (від неоліт — новий кам'яний вік). У цю епоху відбувається якісний переворот у всіх сферах життя людства від привласнюючого до відтворюючого господарства, тобто від полювання, рибальства і збирання до землеробства, скотарства і металообробки, керамічного виробництва. Цей перехід зайняв кілька тисячоліть.
Держава як нова організаційна форма життя суспільства виникає внаслідок неолітичної революції, переходу людства до відтворюючої економіки, тобто у процесі зміни матеріальних умов життя суспільства, становлення його нових організаційних форм. Первісна держава виникає, щоб організаційно забезпечити функціонування відтворюючої економіки, нових форм трудової діяльності.