61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.

Правова поведінка — це передбачена нормами об'єктив­ного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їх об'єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки.

Ознаки правової поведінки:

1. передбаченість нормами права, тобто це поведінка, що знаходиться у сфері дії юридичних норм. Моделі право­вої поведінки по-різному відбиті в правових нормах: одні правом заохочуються як соціально корисні, інші забороня­ються як соціально шкідливі;

2. соціальна значущість. Вчинки людей, що не вплива­ють на суспільні відносини, є, як прийнято вважати, байду­жими для права. Наприклад, ставлення людини до релігії не відносять до актів правової поведінки — воно має зна­чення тільки для індивіда, а відносини власності є значущи­ми і для індивіда, і для його найближчого оточення, партне­рів по бізнесу, врешті-решт — для всього суспільства;

3. вольовий і свідомий характер. Право здатне вплива­ти тільки на таку поведінку людей, яка носить свідомий характер і контролюється волею людини. І навпаки, право­ва поведінка неминуче опосередкована рівнем правосвідо­мості індивіда, в правовій поведінці зовнішнім чином ви­являється ставлення індивіда до права;

4. здатність правової поведінки викликати юридичні наслідки. Як юридично значуща дія або бездіяльність пра­вова поведінка є юридичним фактом — підставою виник­нення, зміни або припинення правовідносин. Навіть до­тримання правових заборон, яке зовні не виявляється, відбувається непомітно для суспільства, має загальні ю дичні наслідки, які виявляються на рівні правопорядку.

За своїм характером і правовими наслідками правова поведінка підрозділяється на два основні види:

1. правомірна поведінка — поведінка, що відповідає приписам права;

2. неправомірна поведінка (правопорушення) — ц ведінка, що порушує приписи права;

На межі цих основних видів правової поведінки зн дяться:

3) зловживання правом — правомірна, але соціальношкідлива поведінка;

4) об'єктивно неправомірне діяння — неправомірне,

соціально шкідливе діяння, що не містить складу право­порушення.

правову активність -можна розглядати як добровільну, що ґрунтується на повазі до права, свідому, ініціативну правомір-ну діяльність, виражену в ефективному використанні наданих прав і реалізації покладених обов'язків на користь суспільства за-галом або для забезпечення особистих інтересів, що охороняються законом

62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.

Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

1. відповідність праву. Правомірна поведінка «одягне­на» в юридичну форму, здійснюється на основі норм і прин­ципів права;

2. соціальна корисність. Правомірна поведінка пози­тивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і відповідає їхнім інтересам;

3. передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати дії у відповідь;

4. масовість. У демократичній правовій державі, в нор­мальних умовах правомірна поведінка властива переважній більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль­но функціонувати;

5. добровільність і свідомість. Зводиться до вибору людиною варіанту поведінки. Основна маса населення по­водиться правомірно через особисті переконання, розумін­ня вигод правомірної поведінки, звичку, а не тільки через острах можливої юридичної відповідальності;

6) активність. Передбачає самостійність цивільної та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних на­ слідків своїх вчинків, порівняння власних інтересів з інте­ресами інших людей, суспільства в цілому.

При цьому потрібно враховувати, що рівень добровіль­ності, свідомості і активності неоднаковий у різних людей.

За мотивами та ступенем активнос­ті добровільну правомірну поведінку розділяють на соці­ально активну (принципову) і звичну, а вимушену — на конформістську і маргінальну:

1. соціально активна. Це вища форма правомірної по­ведінки, властива людям з високим рівнем правосвідомос­ті. Мотивом соціально активної поведінки є повага суб'єк­та до права, його переконаність у необхідності і доцільнос­ті слідування праву. Правосвідомість і поведінка такої людини знаходяться в повній гармонії. Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов'язаний з реаліза­цією не тільки особистого, але й суспільного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів пра­ва, законності, правопорядку;

2. звичка. Така поведінка заснована не стільки на знанні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життєвому досвіді. Така людина не дуже замислюється над приписами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, що вже склав­ся. Люди, яким властивий цей тип поведінки, звичайно не проявляють зайвої соціальної активності, проте до права ставляться свідомо і позитивно. Такий вид правомірної поведінки є найбільш поширеним у цивілізованому су­спільстві;

конформістська (від лат. сопіогтів — подібний, згідний). Людина не слідує своїм переконанням або звич­кам, а копіює дії свого оточення, діє «як усі». Для конфор­містської поведінки характерні: відсутність власної позиції, байдуже ставлення до права, пристосування до навколиш­ньої дійсності, підпорядкування групі, начальству, нефор­мальному лідеру, ситуативність поведінки, сприйнятли­вість до психологічного тиску та маніпуляції. Цей вид по­ведінки характерний для соціальних груп з недостатньо розвиненими правовою культурою і правосвідомістю (на­приклад, для неповнолітніх). При зміні ситуації (перехід поведінки оточення від правомірної до неправомірної) мож­лива аналогічна зміна правової установки з правомірної на неправомірну;

3. маргінальна (від лат. та^інаНв — прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно внаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигіднос­ті законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідо­мість розходиться з приписами правових норм. Як правило, така поведінка властива людям, що не знайшли себе в су­спільстві (через складність долі, інвалідність, попереднє засудження, відсутність здібностей, виключно завищені амбіції та домагання). Особи з маргінальною поведінкою будь-якої хвилини можуть легко переступити закон, уразі зручної ситуації порушити правові вимоги.