Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпаргалки1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
829.44 Кб
Скачать

36.Поняття та класифікація принципів права.

Принципи права — це основні ідеї, початкові положення або формування, провідні засади процесу, розвитку і функціонування права. Принципи права є узагальненням і поширенням якого-небудь положення на всі явища тієї правової сфери, з якої даний принцип абстрагований. Принципи права або прямо закріплюються в законодавчих актах, або випливають із змісту конкретних правових норм.

Розрізняють загальносоціальні і спеціально-юридичні принципи права. До загальносоціальних принципів права відносять:

  1. принцип пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими (класовими, національними) цінностями.

  2. принцип гуманізму. Сутність цього принципу полягає у визнанні самоцінності людини, її життя, честі, гідності.

  3. принцип демократизму виявляється в тому, що право виражає волю народу (або принаймні його більшості), тобто загальну волю громадян;

Прийнято класифікувати спеціально-юридичні принципи права на загальноправові, галузеві, міжгалузеві, принципи інститутів.

Загальноправові принципи:

1) принцип свободи. Сутність цього принципу полягає в можливості вибору лінії поведінки в рамках права.;

  1. принцип справедливості. Сутність принципу справедливості полягає у відповідності між поведінкою індивіда (соціальної групи) і соціально-правовим його положенням.

  2. принцип рівності означає юридичну рівність індивідів перед законом і перед судом незалежно від етнічної, расової, релігійної приналежності, кольору шкіри, мови, статі, політичних переконань; рівність прав і обов'язків індивідів;

  3. принцип взаємозв'язку прав і обов'язків полягає в тому, що суб'єктивне право одного суб'єкта права реалізується, як правило, за наявності відповідного йому юридичного обов'язку іншого суб'єкта права;

  4. принцип верховенства права виявляється у відповідності нормативно-правових актів ідеалам свободи, рівності і справедливості. Цей принцип є головним керівним початком правотворчої діяльності;

  5. принцип законності виражається у верховенстві закону в системі нормативно-правового регулювання, а також в необхідності слідувати закону в процесі правозастосовчої діяльності.

Галузеві принципи є характерними для однієї галузі права.

Міжгалузеві принципи охоплюють дві або більше, як правило, суміжні галузі права. Принципи інститутів права діють в рамках однорідних суспільних відносин, врегульованих нормами конкретного правового інституту.

37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.

Правові аксіоми — це вироблені юридичною наукою і практикою загальні положення, які через свою простоту, ясність і багатократне підтвердження практикою сприймаються як самоочевидні істини, що не вимагають доказів.

Сутність, роль і значення правових аксіом оцінюються по-різному. У зв'язку з цим в юридичній науці розрізняють наступні види аксіом:

  1. аксіоми — ідеї правосвідомості, істинність яких не вимагає особливих доказів, які служать ідеологічними передумовами принципів права.;

  2. аксіоми юридичної науки, що складаються в результаті узагальнення багатовікового досвіду суспільних відносин.;

  3. аксіоми — окремі принципи права, тобто виражені в праві початкові нормативно-керівні засади, що характеризують його зміст. Наприклад, таким є принцип взаємозв'язку прав і обов'язків;

  4. аксіоми — конкретні норми права, закріплені у законодавстві.;

5) аксіоми — загальновизнані норми права, що виражають зміст загальнолюдської моралі, знаходять своє віддзеркалення в праві.

При вирішенні конкретних справ судами або іншими органами ці положення приймаються «на віру» як перевірені життям і враховуються при винесенні рішень. Аксіоми виражають загальнолюдський зміст права. Правові аксіоми служать інтересам усього населення країни, їх виконання укріплює порядок у суспільстві, вводить правове життя в цивілізоване русло. Відступи від правових аксіом приводять до свавілля та юридичного хаосу.

Правові презумпції. (лат. ргаевитріїо — припущення) — це офіційно визнані припущення про наявність або відсутність тих або інших юридичних фактів.

Розрізняють спростовні та неспростовні презумпції. Спростовні презумпції можуть бути спростовані, якщо буде встановлене існування іншого, у протилежність передбачуваному, юридичного факту. До таких презумпцій належать: презумпція невинуватості підсудного (кримінальний процес); презумпція винуватості боржника (цивільне право); презумпція авторства (право інтелектуальної власності). До неспростовних презумпцій належать презумпція знання закону: передбачається, що кожен повинен знати закони своєї країни, а незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.

За фактом правового закріплення презумпції бувають фактичними і законними. Фактичні презумпції в законі не виражені й тому формально не мають юридичного значення. Законні презумпції — припущення, прямо або побічно закріплені в законодавстві. За сферою дії розрізняють галузеві та загальноправові презумпції.

Правова фікція (від лат. іісііо — вигадка) — це прийом юридичної техніки, за допомогою якого особі, предмету або явищу в цілях захисту законних приватних, суспільних і державних інтересів свідомо приписується характеристика, якою особа, предмет або явище насправді не володіє.

Основною ознакою правової фікції є те, що норма-фікція умовно заповнює невідомі обставини і надає їм значення юридичного факту. Таке заповнення досягається наступними способами:

  1. штучне уподібнення або прирівнювання одне до одного таких понять та обставин, які насправді є різними або навіть протилежними.

  2. визнання реальними неіснуючих обставин і заперечення існуючих.

  3. визнання існуючими обставин і ситуацій до того, як вони стали існувати насправді або виникли пізніше, ніж це було насправді.

  4. штучна реконструкція фактів, що реально мали місце..

За допомогою правових фікцій досягаються цілі законодавчої політики. Правова фікція, що діє в системі правового регулювання суспільних відносин, вносить якісну визначеність у правові інститути і тим самим сприяє стабільності правопорядку.