- •1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- •4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- •5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- •6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- •9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- •13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- •14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- •15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- •16. Структура і джерела романо-германського права.
- •17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- •19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •20. Філософія права. Галузі філософії права.
- •21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- •23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- •24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- •25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- •27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- •28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- •29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- •30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- •31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- •36.Поняття та класифікація принципів права.
- •37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- •39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- •40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- •43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- •46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- •47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- •52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- •58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- •59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння
- •65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- •66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- •68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- •69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- •71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- •72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- •73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- •74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- •76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- •77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- •79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії
- •81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба. Проходження державної служби
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- •90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91.Податкова політика сучасної держави
- •92.Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- •95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- •97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- •98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- •99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.
3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
Існує декілька найбільш загальних підходів до постановки і вирішення проблеми походження права. Найвиразнішими є два загальнофілософські підходи: ідеалістичний та матеріалістичний.
Ідеалістичний підхід, ґрунтуючись на уявленні про надприродний, незалежний від людини і суспільства характер права, пов'язує право з волею Бога, а матеріалістичний передбачає земні, такі, що кореняться в природі людини та суспільства, причини формування права. В межах ідеалістичної і матеріалістичної парадигм склалося декілька теорій походження права.
Виникнення права — це складний і багатоаспектний процес. Різноманітність теорій, які намагаються пояснити характер змін у соціальному житті при переході від природного до державно-правового стану суспільства, умови і причини виникнення права, обумовлена суттєвими розбіжностями у світогляді авторів теорій, різним розумінням самої сутності і призначення права, виливом відповідної історичної епохи, відсутністю і неможливістю абсолютного знання з даної проблеми. Але всі концепції мають певну пізнавальну цінність і сприяють відновленню більш достовірної картини генезису права.
Розглянемо деякі з них.
За теологічною теорією (Ф. Аквінський, Ж. Марітен, XII ст.) право було створено Богом і дароване людині через пророка чи правителя. Воно виражає волю Бога, вищий розум, добро і справедливість. Фома Аквінський підкреслював, що світ заснований на ієрархії форм (божественної, духовної, матеріальної), на чолі якої стоїть Бог. Підпорядкування існує і в системі законів — вічних, природних, людських, божественних.
Представники теорії природного права (Конфуцій, Арісто-тель, М. Т. Цицерон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо та ін., XVII-XVIII ст.) вважали, що природне право на відміну від позитивного (встановленого з волі держави) виникає як закон доброчесності, як право справедливого розуму. Природне право належить людині від народження, однак будь-які закони (навіть закони природи) потребують гарантій. Тому люди відмовились від можливості самостійно захищати свої права і домовились утворити державу, яка має право видавати закони і супроводжувати їх санкціями.
Психологічна теорія (Л. Петражицький, Т. Тард, XIX ст.) пов'язувала витоки права з різними проявами людської психіки (індивідуальної або колективної). Серед них — потреба у впокоренні, почуття наслідування, бажання і вірування, вольові імпульси, пристосування як спосіб вирішення соціальних суперечностей і т. ін. Л. Петражицький, зокрема, зводив право до правових емоцій імперативно-атрибутивного характеру. Правові переживання він поділяв на два види: переживання позитивного права (уявлення про те, що норма — результат зовнішнього рішення) і переживання інтуїтивного, автономного права, не пов'язаного з позитивним. Марксистська теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.) спиралася на історико-матеріалістичне вчення про суспільство і суспільний розвиток. Генезис права пов'язувався з класовою боротьбою. Панівний у суспільстві клас змінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до своїх потреб, а в разі необхідності цілеспрямовано створює нові закони, в яких виражається його воля. Право є знаряддям створення жорстких рамок діяльності для пригніченого класу. Як і інші форми свідомості, воно виникає і розвивається відповідно до змін в економічній структурі суспільства. Саме спосіб виробництва матеріальних благ детермінує загальний характер політичного, правового, соціального, духовного життя людини. Оцінюючи цю теорію, слід наголосити, що дійсно економічні фактори зіграли значну роль у походженні права, але вони не є єдиною причиною, яка породила правові явища в історії людства. Крім того, в праві часто-густо виражена не тільки воля панівного класу, а й загальна воля людей, які живуть у суспільсті. Теорія примирення (Г. Берман, Е. Аннерс) пояснювала походження права необхідністю упорядкування відносин між родами. Вона виходила з того, що в розв'язанні конфліктів між родами було зацікавлене все первісне суспільство. Договори про примирення спочатку в усній, символічній формі укладалися з допомогою народних зборів, ради старійшин. З часом такі договори через повторення ситуацій однорідного характеру поступово переросли в правила, юридичні норми (право примирення).