38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина базує­ться на певній концепції прав людини, принципах правового стату­су людини і громадянина; перелік основних прав, свобод і обов'яз­ків визначаються конституцією держави відповідно до тих чи інших теоретичних положень у галузі прав людини. В історії політико-правової думки, юридичній практиці, звича­євому праві різних народів склалися чотири основні підходи до розв'язання проблеми прав людини, закріплення правового стату­су особистості. 1. Ліберальна (європейська) концепція прав людини базується на ідеї природних, невідчужуваних прав людини та обґрунтовує не­обхідність конституційного визначення таких умов, які сприяли б вільному розвитку особи.

2. Колективістські концепції прав людини (марксистська, ра­систські тощо) засновані на визнанні пріоритету колективу (суспі­льства, класу, раси, нації тощо) стосовно до особи, а також на обгрунтуванні обмеженості прав людини суспільними інтересами. 3. Ісламська (мусульманська) концепція, або концепція рів­ності за шаріатом, пов'язана з традиційним мусульманським правом. Вона суттєво відрізняється від європейської концепції, а її головна особливість полягає в тім, що іслам джерелом прав і сво­бод людини визнає тільки шаріат.

4. Традиційні підходи до визначення статусу людини склада­ються у звичаєвому праві окремих племен, а їхня особливість обу­мовлена особливістю звичаєвого права, яке є груповим правом: воно діє в рамках малих соціальних груп (плем'я, клан, рід, сім'я); для нього характерними є колективна відповідальність за пору­шення звичаєво-правових приписів, а реалізація суб'єктивних прав здійснюється колективно.

Правовий статус – це закріплене положення особистості в суспільстві.

Структура правового статусу особистості:

1) правові норми та принципи, що встановлюють даний статус;

2) правосуб’єктність ;

3) основні права та обов’язки;

4) законні інтереси;

5) громадянство;

6) юридична відповідальність.

Серцевину, основу правовогу статусу особистості складають її права, свободи та обов’язки, закріплені в конституції та міжнародно-правових актах.

Набір правових статусів великий, але в теоретичному плані найбільш істотне значення мають три види: загальний правовий статус, спеціальний, або родовий, індивідуальний статус.

39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.

До першого покоління належать переважно особисті та політичні права: право на свободу слова, на справедливий суд, вибір релігії. Інакше ці права називають негативними, оскільки вони закріплюють автономію особистості щодо держави, оберігають людину від свавілля з боку держави

До другого покоління належать соціально-економічні та соціально-культурні права, що гарантують рівність усіх членів суспільства: право на працю, освіту, право на відпочинок, на гідну винагороду за працю тощо. На відміну від прав першого покоління їх називають «позитивними оскільки вони містять опис благ, які людина має пр одержувати від суспільства.

Друга половина XX ст. була відмічена, з одного боку, зростанням національно-визвольного руху, що призвело розпаду колоніальних імперій. З іншого боку, на порядок денний _ВСТало питання про охорону прав найбільш слабо захищених, а подекуди й дискримінованих верств населення Так сформувалося трете покоління прав людини, або колективні права: право нації на самовизначення, право народу на розвиток, права жінок, дітей, біженців, національних меншин.

В кінці XX ст. загострилися глобальні проблеми: тероризм, нарощування озброєнь, забруднення навколишнього середовища і загрозливе вичерпання природних ресурсів, бідність, голод, невиліковні хвороби. Людство все більш усвідомлює себе як цілісне явище, приходить до розуміння того, що подолання кризових явищ залежить від спільних зусиль народів. Юридичним виразом процесу глобалізації стало формування четвертого покоління прав людини. До них відносять закріплені в міжнародних документах права на мир і безпеку, на здорове довкілля, на доступ до економічного, наукового і культурного потенціалу людства, зокрема — інформаційні права. Деякі вчені відносять до четвертого покоління також права, пов'язані із клонуванням та іншими відкриттями в біології.

Чотири покоління прав людини взаємопов'язані і у жодному випадку не скасовують одне одного. Колективні права не повинні обмежувати права і свободи особистості.