10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.

Юридична антропологія — це наука про людину як соціальну істоту в її правових проявах, вимірах, характеристиках. Вона вивчає правові форми суспільного життя, які складаються в різних співтовариствах (первісних, традиційних, сучасних), у різних етносів (народів, націй), в різні епохи і в різних регіонах світу.

Юридична антропологія сформувалася в другій половині XIX ст. на стику юриспруденції, антропології, етнології, соціології, культурології, історії, філософії. З юридичних дисциплін помітно вплинули на її становлення історія права і порівняльне правознавство. Основними поняттями юридичної антропології були: «звичаєве право», «традиційне право», «звичай», «традиція», «звичаєво-правова ментальність», «звичаєво-правова система».

Відповідно до антропологічної концепції право трактується як система взаємних зобов'язань, що включає право на одній стороні, яке визнається обов'язком іншою стороною.

Юридична антропологія дозволяє виділити загально-правові тенденції розвитку, одночасно визнаючи правове різноманіття світу. Юридична антропологія свідчить, що кожна правова культура має право на автономію..

Висновки юридичної антропології зводяться до того, що право виступає як інструмент, що створюється кожним суспільством для вирішення виникаючих у ньому конфліктів. Використовуючи розробки юридичної антропології, правознавство виходить до нових можливостей пояснення існуючої правової реальності, глибше проникає в проблематику зв'язку людини і влади, формування правового менталітету, розгляду правової системи і правової культури як продуктів певної цивілізації.

11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.

Соціальне регулювання розуміється як внутрішньо властивий суспільству процес впорядковування поведінки людей шляхом узгодження їх вільних воль. Розрізняють внутрішнє (совість, переконання, установки) і зовнішнє (об'єктивне право, суспільна мораль соціальне регулювання. З інших типологій соціального регулювання відзначимо стихійне (природне) і волевстановлене, нормативне і ненормативне, загальне та індивідуальне соціальне регулювання.

Стихійні регулятори є соціальним проявом законів природи і суспільства. Стихійні регулятори слабо піддаються коректуванню ззовні.

Навпаки, волевстановлені регулятори є свідомим, вольовим, цілеспрямованим впливом на поведінку людей та їхніх об'єднань.

Нормативні регулятори містять однаковий масштаб (еталон) поведінки.. До нормативних регуляторів належать: технічні норми, норми права, моралі, релігійні, корпоративні норми, звичаї.

Серед ненормативних регуляторів виділяють ціннісний, директивний та інформаційний. Ціннісний регулятор впливає на суспільні відносини за допомогою системи соціальних цінностей.

Цінність — це позитивна або негативна значущість об'єктів навколишнього світу для людини, соціальної спільноти, суспільства в цілому. За зовнішньо¹⁰ формою розрізняють матеріальні, суспільно-політичні та духовні цінності; за змістом — позитивні та негативні цінності (антицінності). Для досягнення ефективного правового регулювання виняткове значення мають соціальні цінності.

Директивний регулятор є впливом на суспільні процеси за допомогою безумовної вказівки вищого органу або службової особи нижчому.

Інформаційний регулятор означає вплив на суспільні відносини та процеси за допомогою засобів масової інформації. Вплив інформаційних регуляторів на життя суспільства є величезним: вони по суті створюють стереотипи поведінки, по-різному оцінюють різні політичні та правові ситуації тощо. Іноді говорять, що в сучасному суспільстві керівні позиції належать саме тим, хто володіє інформаційними потоками, формує їх і керує ними.

Залежно від кількості адресатів розрізняють загальне та індивідуальне соціальне регулювання. Перше з них звернене до невизначеного кола осіб, а друге — до конкретного індивіда.