- •1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- •4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- •5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- •6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- •9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- •13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- •14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- •15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- •16. Структура і джерела романо-германського права.
- •17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- •19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •20. Філософія права. Галузі філософії права.
- •21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- •23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- •24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- •25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- •27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- •28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- •29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- •30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- •31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- •36.Поняття та класифікація принципів права.
- •37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- •39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- •40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- •43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- •46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- •47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- •52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- •58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- •59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння
- •65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- •66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- •68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- •69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- •71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- •72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- •73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- •74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- •76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- •77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- •79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії
- •81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба. Проходження державної служби
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- •90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91.Податкова політика сучасної держави
- •92.Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- •95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- •97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- •98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- •99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.
18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
Головним критерієм виділення цього типу правової системи є державне визнання і забезпечення релігійних приписів. В наш час в рамках релігійного типу правової системи виділяються дві підсистеми – мусульманське та індуське право. До релігійного типу належать правові системи таких мусульманських країн як Іран, Ірак, Пакистан, Судан та ін., а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзії та ін.
Характерні риси релігійного типу правової системи:
1) домінуюче місце в соціальному регулюванні займають релігійні норми. Головний творець права — Бог, а не суспільство тому юридичні приписи надані раз і назавжди, в них потрібно вірити і, відповідно, суворо дотримуватись. Так, в мусульманському суспільстві норми ісламу мають пріоритет перед позитивним законодавством, повинне відповідати Корану;
2) джерелом права виступають священні книги: Коран, Сунна, Іджма, що поширюються на мусульман; Шастри, Веди, Закони Ману, що поширюються на індусів. На основі цих книг створюються власне правові форми у вигляді тлумачень і коментарів. Релігійно-філософські ідеї ісламу, індуїзму грають роль принципів права.
Нормативні правові акти (законодавство) мають вторинне значення. Судова практика у власному сенсі слова не є джерелом права;
3) особливе місце в системі джерел права займають праці учених-богословів (доктрини), які конкретизують тлумачені першоджерела і покладаються в основу конкретних рішень;
4) правові норми не розчленовані з нормами релігії, а складають з ними синкретичну єдність. Так, норма мусульманського права розглядається як загальнообов'язкове правило поведінки, адресоване мусульманам Аллахом;
5) право не структуроване, а саме — відсутній звичний для романо-германського типу поділ права на приватне і публічне, на галузі та інститути у правовому регулюванні переважають зобов'язання на відміну від систем європейського права, де переважають дозволи.
Релігійний тип правової системи є найменше схильним до зовнішнього впливу. Для цього типу права характерна стабільність, навіть консерватизм, а деколи і нетерпимість до інших впливів.
19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
Компаративістика (порівняльне правознавство) — це метод вивчення правових систем різних держав шляхом зіставлення систем права, однойменних державних і правових інститутів, принципів права і правових норм. Одночасно компаративістика є галуззю юриспруденції та юридичною навчальною дисципліною.
Порівняльно-правовий метод дослідження відомий здавна, але засновником порівняльного правознавства як окремої галузі юриспруденції вважають французького просвітника XVIII ст. Шарля Луї Монтеск'є. У XIX ст. в європейських країнах виникли асоціації та товариства компаративістики, у 1900 р. в Парижі відбувся Перший Міжнародний конгрес порівняльного права, а в 1924 р. в Гаазі була створена Міжнародна академія порівняльного правознавства.
Метод порівняльного правознавства може застосовуватися як щодо діючого права, так і щодо права, яке існувало у минулому. Порівняння однотипних явищ (галузей, інститутів, норм), що існували у різний час, називається діахронним. Проте найчастіше предметом порівняння є діючі правові системи та їхні компоненти. Таке порівняння називається синхронним. В юридичній науці і практиці розрізняють рівні порівняльного правового аналізу: макро-рівень передбачає проведення порівняльних досліджень у рамках типів права, правових сімей або ж на рівні конкретних правових систем; мікрорівень передбачає проведення аналогічних досліджень на рівні правових категорій, інститутів, норм.
Порівняльне правознавство покликане зіграти величезну роль в оновленні юридичної науки та у виробленні нового міжнародного і національного права, що відповідає умовам сучасного світу. Об'єктивними чинниками, що обумовлюють і підкреслюють важливу роль і необхідність розвитку порівняльного правознавства, є: різноманіття правових систем сучасності; розвиток правових взаємозв'язків і розширення міжнародних, економічних, політичних, культурних та інших зв'язків між державами; поява на правовій карті світу правових систем нових незалежних держав; діяльність міжнародних організацій на основі міжнародного права з урахуванням особливостей національних систем права. Розвиток порівняльного правознавства визначається також настійною необхідністю поліпшити викладання та якість підготовки фахівців-юристів.