- •1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- •4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- •5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- •6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- •9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- •13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- •14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- •15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- •16. Структура і джерела романо-германського права.
- •17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- •19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •20. Філософія права. Галузі філософії права.
- •21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- •23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- •24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- •25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- •27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- •28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- •29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- •30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- •31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- •36.Поняття та класифікація принципів права.
- •37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- •39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- •40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- •43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- •46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- •47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- •52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- •58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- •59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння
- •65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- •66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- •68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- •69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- •71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- •72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- •73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- •74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- •76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- •77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- •79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії
- •81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба. Проходження державної служби
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- •90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91.Податкова політика сучасної держави
- •92.Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- •95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- •97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- •98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- •99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.
26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
Правовий режим - це сукупність способів, методів і типів правового регулювання, що характеризує особливості і характер правового впливу і складається всередині кожної галузі права.
Існує велика кількість різновидів правових режимів. Так, залежно від предмету правового регулювання вони можуть бути конституційними, адміністративними, земельними тощо. За змістом - валютними, митними тощо. Залежно від суб'єктів, стосовно яких правовий режим встановлюється, вони можуть бути режимом біженців, вимушених переселенців, осіб без громадянства тощо.
Щодо питання про класифікацію правових режимів, то існує, принаймні, п'ять підстав.
Так, за юридичною природою режими можуть бути матеріальними і процесуальними. Залежно від функцій права - режими особливого регулювання і режими особливої охорони. За формою вираження - законні і договірні. Зо рівнем нормативних актів - загальнонаціональні, регіональні, муніципальні і локальні. За сферою використання - загальнодержавні та міждержавні.
Прикладами правових режимів є режими територіальних вод, надзвичайного стану, найбільшого сприяння, протекціозму тощо.
Режим територіальних вод - це особливий режим, що закріплює суверенне право держави на морські води, що знаходяться біля сухопутних кордонів держави та внутрішні води держави.
Режим надзвичайного стану - це особливий режим діяльності органів державної влади і управління, установ і організацій, який дозволяє встановлення спеціальним законом обмежень прав і свобод громадян, правоздатності юридичних осіб, а також покладення на них додаткових обов'язків.
Режим найбільшого сприяння — це особливий режим у міжнародних (як правило, економічних і торговельних) відносинах, згідно з яким кожна з держав, що домовляється, зобов'язується надати іншій стороні, її фізичним та юридичним особам такі ж права та пільги, які вона надає будь-якій третій державі.
Протекціонізм - це особливий режим, що має на меті захистити національний внутрішній ринок від іноземної конкуренції шляхом введення високого мита на товари, що ввозяться в країну, обмеження або повної заборони ввезення певних товарів, а також інших заходів.
27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
Правове регулювання — це здійснюване правовими засобами впорядкування суспільних відносин за допомогою закріплення прав і обов'язків їх учасників і забезпечення їх належного виконання.
У правовому регулюванні використовується великий арсенал способів (прийомів) правового регулювання:
дозволи (полягають в наданні суб'єктам прав на здійснення певних позитивних дій);
зобов'язування (полягають в покладанні обов'язку здійснювати певні позитивні дії);
заборони (зводяться до покладання обов'язку утримуватися від заборонених дій);
заохочення (виражаються в нагородженні суб'єктів за певну позитивну поведінку);
рекомендації (полягають у пропозиції вибрати найбільш доцільний (оптимальний) варіант поведінки).
У практиці правового регулювання в різних сферах суспільного життя в певному співвідношенні використовуються два типа регулювання:
загально-дозвільний тип правового регулювання виражений у принципі: «Дозволено все, що прямо не заборонено законом». Він означає, що суб'єкти мають право здійснювати будь-які дії, що не потрапили в розряд заборонених. Цей тип правового регулювання співвідноситься з діями індивідів та їх об'єднань;
2) спеціально-дозвільний тип правового регулювання виражений у принципі: «Заборонено все, що прямо не дозволено законом». Отже, суб'єкт має право вибрати тільки такі форми поведінки, які прямо наказані правом. Такий тип регулювання властивий діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування. Посадовець, державний орган має право діяти тільки так, як прямо приписано законом, посадовою інструкцією, нормативним наказом.