74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.

Тип держави - сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, ґрунтуванні на однакових економічних (виробничих) відносинах, на однаковому поєднанні загальносоціального та вузькогрупового (класового) аспектів їх сутності, аналогічному рівні культурно - духовного розвитку.

Тип держави характеризується: - елітою (класом, соціальною групою), що перебуває при владі;- системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується;- системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності;- реальним (а не декларованим) загальносоціальним змістом політики держави, її справжньою роллю в суспільстві;- рівнем культурно - духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.Існує два підходи до типології держав: формаційний та цивілізаційний.

Формаційний підхід заснований на марксистському вченні про зміну суспільно - економічних формацій (їх базис - тип виробничих відносин), кожній із яких відповідає свій історичний тип держав. Рабовласницькій суспільно - економічній формації відповідає рабовласницький тип держави, феодальній - феодальний, буржуазній - буржуазний. Формація - це історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва. Перехід від однієї суспільно - економічної формації до іншої відбувається внаслідок зміни таких, що віджили, типів виробничих відносин і заміни їх новим економічним ладом. Поняття історичного типу держави пов'язується з установленням закономірної залежності класової сутності держави від економічних відносин, що домінують у суспільстві на певному етапі його розвитку. Історичний тип відповідно до марксистсько - ленінської теорії відбиває єдність класової сутності всіх держав, що мають загальну економічну основу, обумовлену пануванням даного типу власності на засоби виробництва.

Цивілізаційний підхід покладає в основу типової класифікації держав поняття „цивілізація”, її рівень, досягнутий тими чи іншими народами.

Під цивілізацією необхідно розуміти соціокультурну систему, що включає соціально - економічні умови життя суспільства, етнічні і релігійні основи, ступінь гармонії людини і природи, рівень свободи особи - економічної, політичної, соціальної і духовної.

Відмінність цивілізаційного підходу від формаційного полягає в можливості розкриття сутності будь - якої історичної епохи через людину, через сукупність пануючих у даний період уявлень кожної особи про характер громадського життя, про цінності та мету її власної діяльності. Цивілізаційний підхід дозволяє бачити в державі не лише інструмент політичного панування експлуататорів над експлуатованими, але й найважливіший чинник духовно - культурного розвитку суспільства.

75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.

Механізм держави є реальною організаційною матері­альною силою, завдяки якій держава здійснює владу.

Механізм держави — це цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а та­кож установ, підприємств, за допомогою яких виконують­ся завдання і функції держави.

Ознаки механізму держави:

1. цілісність та ієрархія. Цілісність забезпечуєтьс єдиними принципами організації та діяльності державних органів і установ, єдиними цілями і завданнями. Ієрархія означає підпорядкування нижчих органів держави ви­щим;

2. первинними структурними частинами (елементами) є державні органи і установи, пов'язані між собою засада­ми субординації (підпорядкування) та координації (взаємо­зв'язку);

3. складається з людей, що спеціально займаються управлінням (законотворчістю, виконанням законів, охо­роною їх від порушень);

4. він є тією організаційною і матеріальною силою (важелем), за допомогою якої держава досягає конкретних результатів. Функції всіх ланок державного апарату забез­печуються організаційними засобами та фінансовими ко­штами, а в необхідних випадках і примусовою дією;

5. за допомогою механізму держави практично здійсню­ється влада і виконуються функції держави;

6. механізм держави покликаний надійно гарантувати та охороняти законні інтереси і права громадян.

Механізм сучасної держави відрізняється високим сту­пенем складності, різноманіттям складових його частин, блоків, підсистем.

Структура механізму держави включає:

1. державний апарат (систему органів державної вла­ди). Державний апарат співвідноситься з механізмом дер­жави як частина і ціле, виступаючи як головний, системо­утворюючий елемент механізму держави;

2. державні установи і підприємства, які владних повноважень (за винятком їхніх адміністрацій) не мають, але виконують загальносоціальні функції у сфері економі­ки, освіти, охорони здоров'я, культури, науки тощо;

1. державних службовців (чиновників);

2. організаційні засоби і фінансові кошти, а також примусову силу, необхідні для забезпечення діяльності механізму держави.

Побудова і діяльність механізму сучасної держави здійснюється на основі певних принципів, до яких нале­жать:

1. принцип гуманізму, тобто пріоритетності захисту прав і свобод людини і громадянина в діяльності держави;

2. принцип розподілу влад у побудові та функціонуван­ні державного апарату;

3) принцип гласності в діяльності державного апарату;

4. високий професіоналізм державних службовців і компетентність державних органів;

5. принцип законності, тобто правові засади в діяльнос­ті всіх складових частин механізму держави;

6. принцип демократизму у формуванні та діяльності державних органів, що дозволяє враховувати різноманітні інтереси переважної більшості громадян.

Механізм держави виступає основним суб'єктом здій­снення державної влади. За допомогою державного меха­нізму держава здійснює свої функції, здійснює вплив на стабілізацію та розвиток суспільного життя, сприяє поглиб­ленню демократії та організованості в країні.

У широкому значенні поняття «державний апарат» як сукупність усіх органів державної влади збігається з визначенням механізму держави, ідентичному їй. У більш вузькому значенні під державним апаратом розуміють апарат державного управління.