4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.

Особливості держави конкретного історичного періодувизначаються станом і рівнем розвитку суспільства. При незмінностіформальних ознак (території, публічної влади, суверенітету)держава у міру суспільного розвитку зазнає серйознихзміни.

Особливості історичних періодів (етапів, епох) у розвиткудержавно-організаційного суспільства у різних народів у різнийісторичний час дозволяють проте виявити суттєві загальні риси

Характерні для всіх держав даного періоду. Перші спроби такогоузагальнення, незважаючи на відсутність історичного досвіду державногобудівництва, були зроблені Аристотелем і Полібієм.

Аристотель вважав, що основними критеріями розмежування державє:

1. Кількість пануючих в державі

2. Здійснювана державою мета.

За першою ознакою він розрізняв правління одного, правління небагатьох

Правління більшості. За другий ознакою всі держави ділилися направильні (у них досягається загальне благо) і неправильні (в нихпереслідуються приватні цілі). Відволікаючись від конкретних умов того часу

Аристотель вважав головна відмінність держав в тому, яке міроюдержава забезпечує свободу і особисті інтереси кожного.

Полібій говорив, що розвиток держави, зміна його типів

(різновидів) - природний процес, обумовлений природою.

Держава розвивається по нескінченному колу, який включає фазизародження, становлення, занепаду і зникнення. Ці фази переходять один віншу, і цикл повторюється знову. Історія підтверджує, що циклічність урозвитку державно-організованого суспільства - закономірний процес.

Тим не менше, головне в поглядах Полібія полягає в тому, що за основузміни циклів у розвитку держави він брав зміни у співвідношеннідержавної влади і людини.

5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.

Юриспруденція— система знань про державу і право. Юридична наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Залежно від предмету дослідження юридичні науки поділяють на такі групи:

1. теоретичні юридичні науки (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулюють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття і категорії;

2. історико-юридичні науки (зарубіжна й вітчизняна історія держави і права, історія політичних і правових учень, або, інакше — історія вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвитку теоретичних уявлень про державу і право;

3. галузеві науки (наука конституційного права, наука адміністративного права, наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний зміст галузей права;

4. міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського права, наука екологічного права тощо).ця група включає науки, що виникли на стику декількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але стосуються різних галузей права;

5. організаційні науки. Ці науки вивчають організацію та діяльність державних органів (наука державного будівництва), органів місцевого самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних органів (наука судових і правоохоронних органів);

6. прикладні науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія, юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища не тільки за допомогою юридичних , але й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, математичних тощо);

7)міжнародно-правові науки (наука міжнародного публічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки виділяють в аналізі держави і права різні окремі сторони і властивості.