6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.

Теорія держави і права та інші теоретичні науки вивчають загальні для всієї державно-правової дійсності явища, виробляють загальні для юриспруденції категорії та поняття. Внаслідок цього вони посідають особливе місце в системі юридичної науки. Існування загальних закономірностей розвитку державно-правових явищ обумовило виокремлення з системи юридичних наук теорії держави і права.

Предмет теорії держави і права включає:

1) Сутність і соціальне призначення державних і правових явищ;

2) Закономірності та випадковості виникнення, функціонування та розвитку держави і права;

3) систему понять і категорій, що використовуються в юриспруденції;

4) правові принципи, аксіоми, презумпції, фікції, що були вироблені та використовуються юридичною теорією та практикою;

5) теоретичні моделі правотворчої, правозастосовчої та інтерпретаційної практики;

6) прогнози та практичні рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави.

Предмет теорії дерави і права складають ті явища, які можна назвати азбукою юриспруденції.

Державознавство- наука про державу, її походження, сутність, ознаки, типи, форми, функції, механізми, основні закономірності і фактори розвитку, її інститути. Державознавство є предметом ряду наук, насамперед філософії, історії, політології, загальної теорії держави і права, конституційного права. Характеризується певними підходами до визначення сутності держави та її соціального призначення, а також до питань її виникнення як особливої організації суспільства. Складовими аспектами державознавства є теорії походження держави, що обґрунтовують найсуттєвіші причини та шляхи зародження і виникнення державиви (теологічна, патріархальна, органічна, договірна, сусп. насильства, марксистсько-ленінська тощо).

Іншою складовою державознавства є погляди на сутність держави: демократичні теорії,які характеризують державу як засіб забезпечення соціального компромісу та урівноваження різноманітних суспільних інтересів.

7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.

Необхідно розрізняти методи юридичної діяльності (методи законодавчої діяльності, методу тлумачення права, Між методами наукового пізнання й методами юридичної діяльності існує взаємодія, що забезпечує розвиток юридичної теорії й практики. Одним зі спеціальних методів юриспруденції вважається догматичний (формально-логічний), метод, який використовується у юридичній теорії й практиці.. Визначальне значення догми права і її складових (правових норм і принципів, суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, правовідносин, законів і інших джерел права, різноманітних нормативних і індивідуальних актів) для існування всієї правової сфери забезпечує догматичному методу провідну роль у наборі методологічного інструментарію.

Догматичний метод пов'язаний з використанням правил логіки й мови, оскільки буття права невіддільно від текстів законів, договорів, вироків, розв'язків їх тлумачення й розуміння у зв'язку з конкретними життєвими ситуаціями.

Тут приміром, розлядається зв'язок теоретичного використання догматичного методу (доктринальне тлумачення) і практичного (офіційне тлумачення). За допомогою догматичного методу здійснюються дослідження, спрямовані на формально-догматичну обробку права (формування наукових визначень, формування понятійного апарата, виділення напрямків юридичної діяльності й розгляд їх логічної природи). Для правової сфери досить значиме розмежування мови й метамови права. У якості мови права виступає та мова яка одержала своє вираження в чиннім законодавстві й практиці його застосування. Метамова виступає як мова юридичної науки, зокрема – мова теорії держави і права, як тієї системи понять, яка становить основу загальнотеоретичної юриспруденції й має глибокий дидактичний зміст у справі професійної підготовки юристів.