28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.

Правова норма — це формально визначене, встановлене або офіційно визнане державою і забезпечене її примусовою силою правило поведінки загального характеру, спрямоване на врегулювання суспільних відносин.

Ознаки норми права:

1) загальний характер (неперсоніфікованість). Норми права поширюються на всіх людей незалежно від того, чи знайомі вони з цими нормами, і розраховані на багатократну реалізацію. Припис правової норми може носити зобов'язуючий, дозвільний або заборонний характер;

2. формальна визначеність. Норми права чітко сформульовані та зафіксовані в офіційному джерелі права (законі, міжнародно-правовому договорі тощо).

3. зв'язок із державою. Норми права або встановлюються державою (наприклад, шляхом ухвалення закону, видання підзаконного акту), або визнаються державою (наприклад, шляхом ратифікації міжнародного договору). Зв'язок із державою виявляється і в тому, що виконання норм права забезпечується силою державного примусу;

4. системність. Норма права сама по собі є мікросистемою, що складається із гіпотези, диспозиції та санкції. Крім того, кожна норма нерозривно пов'язана з іншими, утворюючи цілісну систему національного або міжнародного права;

5)регулятивність. Правова норма виступає як регулятор суспільних відносин і засіб вирішення конфліктів.

Правову норму складають наступні взаємопов'язані структурні частини (елементи):

1. гіпотеза — частина правової норми, яка указує на умови (життєві обставини, інакше — юридичні факти), за яких ця правова норма вступає в дію;

2. диспозиція — частина правової норми, яка містить вказівку на права та/або обов'язки, що виникають у разі настання життєвих обставин, зафіксованих гіпотезою. Інакше кажучи, диспозиція містить певний правовий припис адресатові норми — здійснити дію, утриматися від дії, діяти на свій розсуд. Диспозиція є серцевиною правової норми: без неї правова норма не має сенсу і не може існувати;

3. санкція — частина правової норми, яка передбачає негативні наслідки у разі невиконання обов'язку або порушення заборони, вказаної в диспозиції норми.

Слід враховувати, що структура конкретної норми права залежить від характеру заданого нею правового припису. У дозвільних нормах реально присутні тільки гіпотеза і диспозиція. У зобов'язуючих нормах або присутні всі елементи, або гіпотеза і диспозиція, а в заборонних нормах, як правило — диспозиція і санкція.

Особливість структури процесуальних норм полягає в тому, що їхні елементи є похідними від відповідних норм матеріального права і є формою їх реалізації. Гіпотеза процесуальної норми закладена в гіпотезі і диспозиції норми матеріального права.

Види структурних елементів норми права за визначеністю:

1. абсолютно-визначені гіпотеза, диспозиція, санкція містять точні, такі, що не допускають розширювального тлумачення, відомості про юридичний факт, вид поведінки за наявності цього факту, вид і міру відповідальності за порушення диспозиції;

2. відносно-визначені гіпотеза і диспозиція містять лище загальні умови реалізації норми і не конкретизовані права та обов'язки адресата норми. Відносно-визначена санкція визначає мінімальну і максимальну межу відповідальності за порушення норми;

3. альтернативні гіпотеза і диспозиція указують на варіанти юридичних фактів і варіанти правових наслідків цих фактів. Класифікація структурних елементів правової норми за складом:

1. прості. Прості гіпотези містять один юридичний факт, проста диспозиція — один правовий наслідок гіпотези, проста санкція визначає одну міру державного примусу щодо правопорушника;

складні. Складна гіпотеза містить складний юридичний факт, складна диспозиція містить декілька правових наслідків, що одночасно наступають за відповідної гіпотези, складна санкція передбачає два і більше заходів державного примусу до правопорушника.