93. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Строк розгляду справи про адміністративні правопорушення становить 15 діб з дня одержання органом протоколу про адміністративні правопорушення.

Для окремих категорій справ встановлені більш стислі строки: дрібне хуліганство (1 доба), торгівля в заборонених місцях (3 доби), дрібна крадіжка (5 днів), порушення пов’язане з використання газу (7 діб).

Постанова про накладення адміністративного підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не інше не встановлене іншими законами України.

Якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт є неможливим, орган, який виніс постанову може відстрочити її виконання протягом 1 місяця.

Не підлягає виконанню постанова, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення, в цей строк не входить час відстрочки.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше ніж як через 15 днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження – 15 днів з дня повідомлення.

94. Поняття, ознаки та класифікація адміністративно-правових режимів.

Адміністративно-правовий режим - це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, опосередкованого імперативним методом юридичного впливу, який виявляється в тому, що суб'єкти правовідносин займають юридично нерівні позиції.

Режим (з лат.-управління, керівництво) – встановлений національним законодавством і нормами міжнародного права порядок у суспільних відносинах.

До числа елементів адміністративно-правового режиму належать:

1) Метод правового регулювання;

2) Особливі адміністративно-правові засоби встановлення і форми виникнення прав і обов’язків;

3) Принципи;

4) Особливість адміністративного законодавства;

5) Становлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів.

Ознаки юридичних режимів в цілому:

1) Вони встановлюються виключно законодавчими актами і забезпечуються державою;

2) За їх допомогою держава специфічним чином регламентує конкретну групу суспільних відносин, виділяючи при цьому ті чи інші об’єкти права;

3) Вони представляють особливий порядок правового регулювання, який складається з сукупності юридичних способів;

4) Вони створюють визначений ступінь сприяння чи перешкод для задоволення інтересів права.

Класифікація:

1) За масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб’єктивних прав:

а) пільгові – надають громадянам і організаціям додаткові права і свободи під час здійснення ними певних прав і свобод (пільги для учасників бойових дій);

б) обмежуючи – запроваджують особливі права використання громадянами і організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними ених прав і свобод;

2) За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій: а) звичайні; б) надзвичайні;

3) За часом дії: а) постійні (паспортний режим); б) короткочасні; в) ситуаційні;

4) За територією дії: а) по всій території; б) в окремих регіонах;

5) За об’єктом: а) заповідників; б) вогнепальної зброї; в) отруйних речовин;

6) За видами діяльності: а) оперативно-розшукової; б) окремих видів підприємницької діяльності;