139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 30 листопада 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ. Робочу групу з питань розгляду заявки України було створено 17 грудня 1993 року. Наступним кроком відповідно до процедури приєднання, стало подання Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої групи.

З того часу відбулося вже 10 засідань Робочої групи, останнє з котрих проходило 25-26 лютого 2003 р. У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ.

25 лютого 2003 року під час десятого засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ було прийнято рішення про початок підготовки звіту Робочої групи - підсумкового документу, який міститиме опис національного торговельного режиму України та ті зобов'язання, що будуть взяті Україною після вступу до СОТ.

Прийняття такого рішення означає, що Україна фактично вийшла на фінішну пряму. Однак, як свідчить досвід, саме по собі прийняття цього рішення не гарантує членства в СОТ. Скажімо, через рік-півтора. Одночасно з підготовкою Проекту Звіту Робочої групи Україна має вирішити низку проблемних питань торговельного режиму та значно покращити роботу в частині законодавчого забезпечення вступу України до СОТ. Окремі сектори українського торговельного законодавства (санітарні, ветеринарні та технічні вимоги до товарів, що імпортуються в України) потребують більш детального розгляду та подальшого врегулювання певних невідповідностей з вимогами СОТ, як на законодавчому так і на рівні виконання законів.

140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.

Україна є однією з держав-фундаторів СНД, що визначили Алматинську угоду 1991 р. як основу для «м'якого» переходу від єдиного народногосподарського комплексу СРСР до формування збалансованих національних економік суверенних країн із використанням взаємовигідного та рівноправного співробітництва між ними. Концептуальними засадами політики Ук­раїни стосовно СНД завжди були пріоритет економічних підвалин функціонування Співдружності, зверхність національних право­вих норм при вирішенні спільних проблем, орієнтація на двосто­ронні зв'язки, за допомогою яких можна ефективніше враховувати специфічні умови партнерів, особливо на сучасному складному етапі докорінної трансформації національних економік.

Країни СНД залишаються тим основним регіоном світу, з яким Україна здійснює торговельно-економічні відносини, хоча їхня частка в торговельному балансі за останнє п'ятиліття суттєво знизилася. Якщо в 1991 р. 85 % українського експорту припадало на інші республіки колишнього СРСР, то в 1998 р. частка країн СНД та Балтії у вивозі України дорівнювала 35%, в тому числі 33 % — до країн Співдружності. При цьому головним торго­вельним партнером України залишається Російська Федерація (23,0 % загального експорту та 48,1 % імпорту за даними Мінстату), обсяг товарообороту з якою перевищує не тільки рівень обміну з будь-якою іншою країною, але й з таким великим інтеграційним об'єднанням, як Європейський Союз.