§ 3. Значення знань про особливості розвитку дитячого організму

Знання анатомії і фізіології людини, а особливо анатомії і фізіології дитячого організму має виключно велике значення для педагогіки, психо­логії, шкільної гігієни, фізичного виховання.

Знаючи вікові особливості дітей, вчитель на основі закономірностей вікового розвитку зможе правильно навчати і всебічно виховувати їх. Без знання особливостей будови і життєвих функцій організму, що росте, умов, необхідних для нормального розвитку дитини, не можна правильно поставити навчальну і виховну роботу в школі, зокрема правильно дозу­вати розумове і фізичне навантаження дітей, правильно побудувати систе­му фізичних і спортивних вправ, які повинні виховувати здорову, красиву і життєрадісну людину. Знання особливостей розвитку дитячого організму, а також положень шкільної гігієни необхідне вчителеві і при розробці та проведенні заходів з особис­тої та громадської гігієни, оскільки вчитель є основним носієм гігієнічних знань у школі і безпосереднім вихователем в учнів санітарко-гігієнічних навичок.

Перед школою стоїть надзвичайно важливе завдання — виховання всебічно розвиненого підростаючого покоління. Щоб правильно і успішно виховувати і навчати, необхідно знати вікові особливості і вікові можли­вості дітей, враховувати їх психічний і фізичний розвиток в різні вікові періоди життя.

Звичайно, кожен учитель мусить чітко уявляти собі мету і завдання своєї педагогічної роботи, володіти достатніми знаннями і уміннями з своєї спеціальності і добре володіти методами навчання і виховання дітей. Але, крім того, він повинен знати кожну дитину, яку він виховує, врахо­вувати її сили і можливості, нахили й інтереси в процесі їх розвитку.

Багато уваги приділяли побудові навчально-виховного процесу згідно з віковими особливостями учнів видатні педагоги — К. Д. Ушинський, П. Ф. Лесгафт, Н. К. Крупська, А. С. Макаренко, ве­ликий фізіолог І. П. Павлов та інші, а також іноземні класики педагогіки, наприклад Ян Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Йоганн Генріх Песталоцці та ін.

К. Д. Ушинський у своїй класичній праці «Людина як предмет вихо­вання» підкреслював: «Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх від­ношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також в усіх відношеннях». П. Ф. Лесгафт настоював на глибокому вивченні анатомо-фізіологічних особливостей дітей при їх оздоровленні і фізичному вихованні. Н. К. Круп­ська, закликаючи вихователів враховувати вікові особливості і інтереси ді­тей, говорила, що коли ми не будемо знати вікових особливостей дітей і того, що цікавить звичайно дітей в тому чи іншому віці, як вони сприймають оточення, то не зможемо добитися успіху в роботі.

А. Є. Макаренко вважав, що перед педагогом стоїть завдання: стежачи за якостями особи, за її нахилами і здібностями, спрямувати їх в найбільш потрібну для нас сторону.

Розділ і загальний огляд будови і функцій організму

§ 1. Клітинна будова організму

Клітинна будова організмів була остаточно встановлена в XIX ст. Клітинна теорія була сформульована німецьким вченим Теодором Шванном у 1839 році у своїй науковій роботі, яка побачила світ під назвою „Мікроскопічні дослідження про відповідність у структурі і рості тварин і рослин”. Клітинна теорія – фундаментальне узагальнення біології,яка визначає взаємозв’язок усіх проявів життя на Землі з клітиною,характеризує клітину одночасно як цілісну самостійну одиницю біологічної активності та як складову частину багатоклітинних організмів рослин і тварин.

За цією теорією рослинні і тва­ринні організми складаються з величезної кількості мікроскопічно малих живих частинок — клітин, проміжки між якими заповнені міжклітинною речовиною. Клітина є мікроскопічним структурним елементом багатоклі­тинного організму. Лише найпростіші організми складаються з однієї клітини.

Більшість клітин, через їх дуже малі розміри, невидимі неозброєним оком. Виняток становлять «гігантські» клітини, наприклад ікра (яйцеклі­тини) риб і земноводних, яйця плазунів і птахів.

Форма клітин тваринного організму залежить від умов, у яких вони перебувають, та функції, яку вони виконують. Так, м’язові клітини, які виконують функцію руху, витягнуті у вигляді волокон; клітини епіте­ліальної тканини щільно з’єднані між собою і мають багатокутну форму; нервові клітини мають довгі відростки і т. д.