§ 14. Гігієна нервової системи дитини

Для нормального розвитку нервової системи дітей велике значення має насамперед правильна організація режиму дня, тобто правильне чергу­вання праці, відпочинку і сну. Якщо діти в одні й ті самі години розпочи­нають навчання в школі, приймають чергову їжу, відпочивають, виконують домашні завдання, лягають спати, встають і т. д., якщо їх режим дня від­значається регулярністю, то всі процеси в організмі відбуваються нормаль­но і ритмічно. Точне дотримання режиму дня сприяє виробленню відповід­них умовних рефлексів, умовним подразником для яких е час і відповідна обстановка. Так, при наближенні години, коли дитина обідає, у неї з’явля­ється апетит, починають виділятись травні соки. Отже, організм підготов­лений до сприймання і перетравлення їжі. А при наближенні години, коли дитина звикла лягати спати, в корі великих півкуль головного мозку особливо легко іррадіюють процеси гальмування, що сприяє швидкому засинанню і міцному сну.

Не менш важливе значення для нормального розвитку нервової сис­теми дітей має гігієна навчально-виховної роботи, нормоване розумове навантаження і фізичний розвиток дитини, включаючи усвідомлену, ціка­ву і посильну фізичну працю. Вчителі повинні пам’ятати, що надмірне розумове перенапруження дітей може спричинити перевтому нервової системи, яка проявляється у швидкому стомлюванні, головних болях, по­ганому сні і навіть безсонні, підвищеній збудливості і дратливості, у знижен­ні рівня психічних функцій — пам’яті, уваги, сприймання і засвоєння матеріалу. Внаслідок перевтоми нервової системи у дітей знижується також опірність організму проти інфекційних захворювань.

Особливо не слід допускати перевтоми учнів на уроках. Для цього треба вести урок не одним методом від початку і до кінця, а чергувати мето­ди і прийоми роботи, застосовуючи насамперед активні (практичні і наочні) методи. Кожен учитель повинен знати, що першим проявом стомлення ді­тей на уроці є їх руховий неспокій, внаслідок послаблення активного галь­мування. Якщо в цій фазі не настає відпочинок, то згодом виникає послаб­лення процесу збудження, що закінчується іррадіацією гальмування і ви­ражається в апатії, яка переходить в сон.

На розвиток нервової системи дітей значний вплив має навколишнє середовище. Необхідно створювати таке середовище, в якому зовсім не бу­ло б факторів, які перезбуджують або пригнічують нервову систему дітей. В школі і в сім’ї повинна бути така обстановка, яка створювала б у дітей бадьорий і життєрадісний настрій. У зв’язку з цим великого значення на­буває питання про зовнішнє і внутрішнє художнє оформлення школи, зокрема класних кімнат, приміщень для відпочинку та земельної ділянки школи. Як всередині, так і ззовні школа повинна мати приємний і приваб­ливий вигляд. Чистота і порядок у школі і вдома, доброзичливе і спокійне ставлення вчителів і батьків до дітей позитивно впливає на розвиток їх нервової системи.

Для всебічного і повного розвитку нервової системи, як і для інших органів дитини, велике значення мають різні вправи (фізичні, письмові, лічба, ігри і т. д.). Вправляння нервової системи — це шлях ЇЇ вдосконален­ня. Але вправи повинні бути помірними. Занадто часте, а тим більше над­мірне напруження центральної нервової системи дитини спричиняє до ЇЇ перезбудження, наслідком чого буває нервова перевтома.

Важливим фактором, який сприяє нормальному розвиткові і зміцнен­ню нервової системи дітей, є раціональне харчування. В харчовому раціоні дітей повинні бути продукти, які містять у собі достатню кількість білків, фосфору, лецитинів, вітамінів групи В та ін. Категорично забороняється давати дітям алкогольні напої, навіть у найменших дозах. Алкоголь шкід­ливо діє на всі органи і особливо на нервову систему, викликаючи спочатку значне збудження її, а потім стан пригнічення. Не менш шкідливим для дітей є і куріння тютюну. Нікотин, що міститься в тютюні, є сильною отру­тою для нервової системи; підчас куріння він викликає у дітей головний біль, нудоту, слиновиділення і т. п. Тютюновий дим отруює дітей і тоді, коли вони перебувають у накуреному приміщенні. Тому не можна курити в приміщен­нях, де знаходяться діти.

Сон та його гігієнічне значення. Сон є такою ж обов’язковою потребою організму, як і приймання їжі. Більше того — неспання людина переносить значно важче, ніж голод. Тривале неспання спричиняє смерть.

Фізіологічний механізм сну, його природу вперше вивчив і пояснив І. П. Павлов. В результаті дослідження процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі І. П. Павлов довів, що звичайний сон є не що інше, як процес гальмування, який охоплює всю кору великих півкуль головного мозку і, опускаючись в нижчі відділи головного мозку, поширю­ється на підкорові центри, проміжний і середній мозок.

Протягом дня всі клітини мозкової кори активно працюють — одні більше, інші менше. В нервових клітинах, завдяки індукції, постійно від­бувається зміна збудження і гальмування. Більшість нервових клітин кори головного мозку перебуває вдень у стані збудження, і невелика час­тина— у стані гальмування. Гальмування створює протягом дня частковий сон — сон окремих ділянок кори. Діяльність нервових клітин, їх збуджен­ня, супроводиться витратою накопиченої в них речовини і енергії, внаслі­док чого клітини поступово виснажуються. На кінець дня працездатність корових клітин, в результаті їх виснаження, значно знижується. В ділянках кори, які більше працювали і які, отже, швидше прийшли в стан виснаження, починає розвиватись гальмування. Звідси воно поширюється на всю кору і на нижчі відділи головного мозку. Так, на думку І. П. Павлова, яка в науці тепер вважається найправильнішою, виникає наш звичайний щоденний сон, який забезпечує повний відпочинок всього організму, і особливо цен­тральної нервової системи, органів чуття і м’язової системи.

Сновидіння. Під час сну загальмовується не вся центральна нервова система. У стовбуровій частині головного мозку продовжують свою роботу (на зниженому рівні) нервові центри, які регулюють діяльність серця, ди­хання та інші функції. В корі великих півкуль під час поширення по ній гальмування можуть залишитись окремі збуджені ділянки, між якими ство­рюються незвичайні зв’язки і взаємовпливи. Діяльність цих незагальмованих пунктів може викликати суб’єктивні переживання, які людина сприймає як сновидіння. Химерне поєднання явищ, які часто не відповідають зви­чайній життєвій обстановці, є результатом випадкових взаємозв’язків, які утворюються між окремими збудженими ділянками кори головного мозку.

Сновидіння виникають звичайно або на початку засинання, або перед пробудженням, тобто в стані неглибокого сну. Як правило, під час глибо­кого сну сновидінь не буває. Повноцінним є лише глибокий сон, без снови­дінь, бо тільки такий сон забезпечує відпочинок всіх корових клітин. Сновидіння відображають умови середовища, яке оточує людину, умови її життя. Матеріалом для сновидінь бувають враження від дійсності, все пережите, прочитане, почуте в минулому і химерно змінене в мозку.

Нерідко зміст сновидінь тісно пов’язаний з бажаннями людини, при­чому сниться і те, чого вона бажає, й те, чого не бажає, боїться.

Часто причиною сновидінь бувають подразнення, які діють на організм із зовнішнього середовища або із самого організму. Звичайно перед заси­нанням людина намагається усунути всі подразники, які можуть заважати міцному сну: гасить світло, вимикає радіо тощо. Проте усунути всі подраз­ники неможливо. Під час сну подразнення продовжують надходити в цен­тральну нервову систему від рецепторів шлунка, кишечника, серця, нирок та інших внутрішніх органів. Якщо перевантажити шлунок перед сном їжею, то майже завжди сон супроводиться кошмарними сновидіннями. Незручне положення тіла також може стати джерелом подразнень, які надходять до кори півкуль головного мозку і збуджують певні групи її клітин. Внаслідок цього в мозку розгальмовуються сліди пережитих в ми­нулому вражень, з яких і будуються наші сновидіння.

На зміст сновидінь може впливати і стан організму сонної людини. Так, коли сплячій людині охолоджували ступні ніг і одночасно дзвенів будильник, то їй снилась зима, їзда на санях, дзвін дзвінка під дугою ко­ней. Людині, що засинала голодною, снилась їдальня.

Отже, в сновидіннях немає нічого таємничого, надприродного. Снови­діння є результатом своєрідної діяльності незагальмованих ділянок кори головного мозку, зміненим відображенням навколишньої дійсності.

Гігієна сну дітей. Для нормального розвитку і діяльності нервової системи дітей особливо велике значення має гігієна сну.

Насамперед необхідно правильно нормувати тривалість сну дітей від­повідно до їх віку. Чим менша за віком дитина, тим тривалішим повинен бути її сон. У табл. 3 наведена тривалість сну дітей різного віку (включаю­чи і денний сон).

Недосипання викликає у дітей млявість, швидку стомлюваність, зни­ження активності психічних функцій, виснаження нервової системи і зни­ження опірності організму проти різних захворювань. Лягати спати і про­сипатись діти повинні завжди в один і той самий час. При цій умові у них виробляться відповідні умовні рефлекси на час, вони швидко засинатимуть і легко просипатимуться.

Денний сон обов’язковий для дітей переддошкільного і дошкільного віку. Для дітей шкільного віку необхідний для учнів І і II класів, слабих дітей, а також для дітей з підвищеною нервовою збудливістю, недокрів’ям, ту­беркульозною інтоксикацією і т. п.

Час після вечері діти повинні проводити у спокійній обстановці, яка б не викликала збудження нервової системи. Перед самим сном не слід займатись посиленою розумовою працею, читанням книг, які викликають тяжкі переживання або надміру розвивають фантазію, шумними іграми і т. п. Недотримання цих вимог спричиняє неглибокий і неспокійний сон. Тому час перед сном рекомендується використати для прогулянок на сві­жому повітрі (15—20 хвилин), для спокійної музики, бесід з батьками тощо. Якщо дитина перед сном була перезбуджена, чимось налякана або дуже стомилась, у неї можуть настати розлади сну: дитина довго не може заснути, вередує, сон у неї поверховий. Від незначного шарудіння або засвічування світла вона просипається. Нервова дитина іноді здригається у сні. Деякі діти хворіють «нічними страхами»: кричать у сні, чогось лякаються, дри­жать, розбуджені вони не впізнають навіть самих близьких людей, а вранці нічого цього не пам’ятають.

Найкращим способом попередження таких порушень сну у дитини є правильний, чіткий режим дня і усунення збуджуючих факторів перед сном.

Щоб уникнути порушень сну, діти повинні вечеряти не пізніше, як за півтори години перед сном. Вечеря повинна бути легкою (без м’ясних і «гострих» страв) і в помірній кількості. Не слід за вечерею дуже наїдатись, бо переповнений шлунок піднімає діафрагму, яка тисне на серце і легені, утруднюючи їх роботу. Наслідком цього буває неспокійний сон з сновидін­нями. Не слід перед сном давати дітям речовин, які збуджують нервову систему,— міцного чаю, натурального кофе, шоколаду тощо, бо в таких випадках діти довго не можуть заснути.

Щоб сон дітей був спокійним і міцним, крім всього сказаного, необхід­но ще створити відповідну обстановку: погасити світло, вимкнути радіо, припинити голосні розмови і т. д. Кімнату, в якій сплять діти, перед сном треба добре провітрити. Під час сну дихання у дітей сповільнюється, стає більш поверховим, а тому свіже повітря особливо необхідне. Корисно привчати дітей у теплу погоду спати при відкритому вікні, а взимку при відкритій кватирці. Температура у спальній кімнаті повинна бути не вище 16—17°. Спати в душному приміщенні шкідливо, бо при високій температурі кімнатного повітря утруднюється теплорегуляція організму, внаслідок чого сон буває неспокійний і не міцний.

Не можна допускати, щоб дитина спала в одному ліжку з дорослими або з іншими дітьми. У всіх випадках порушення сну — дитину треба пока­зати лікареві.