- •§ 1. Предмет і методи анатомії та фізіології людини
- •§ 2. Короткі історичні відомості про розвиток наук анатомії та фізіології дитини
- •§ 3. Значення знань про особливості розвитку дитячого організму
- •Розділ і загальний огляд будови і функцій організму
- •§ 1. Клітинна будова організму
- •§ 2. Будова і життєві функції клітини
- •§ 3. Хімічний склад клітин
- •§ 5. Тканини
- •§ 6. Епітеліальна тканина
- •§ 7. Сполучна тканина
- •§ 8. М’язова тканина
- •§ 9. Нервова тканина
- •§ 10. Організм як ціле
- •Розділ II розвиток організму дитини і характеристика окремих вікових періодів
- •Запліднення та розвиток плода
- •Розвиток плідного яйця
- •Плацента
- •Навколоплідні води
- •Критичні періоди розвитку плода
- •Розвиток плода по місяцях
- •Будова та розміри доношеного плоду
- •§ 2. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика
- •Розділ III анатомія, фізіологія і гігієна нервової системи дитини
- •§ 1, Значення, загальний план будови і властивості нервової системи
- •§ 2. Спинний мозок
- •§ 3. Стовбур головного мозку і мозочок
- •§ 4. Вегетативна нервова система
- •§ 5. Великі півкулі головного мозку
- •§ 6. Рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку
- •§ 7. Гальмування умовних рефлексів
- •§ 8. Рух нервових процесів у корі великих півкуль головного мозку
- •§ 9. Вчення і. П. Павлова про вищу нервову діяльність
- •§ 10. Умовні рефлекси у дітей
- •§ 11. Гальмування умовних рефлексів у дітей
- •§ 12. Перша і друга сигнальні системи
- •§ 13. Типи вищої нервової діяльності
- •§ 14. Гігієна нервової системи дитини
- •Розділ IV
- •§ 1. Органи чуття (аналізатори) та їх роль у житті людини
- •§ 2. Орган смаку
- •§ 3. Орган нюху
- •§ 4. Органи шкірного чуття
- •§ 5. Орган зору
- •§ 6. Орган слуху
- •§ 7. Чуття положення тіла в просторі (вестибулярний аналізатор)
- •Розділ V
- •А. Кісткова система дитини
- •§ 1. Загальні відомості про скелет
- •§ 2. Хребетний стовп і грудна клітка
- •§ 3. Верхні кінцівки
- •§ 4. Нижні кінцівки
- •§ 5. Череп
- •§ 6. Гігієна кісткової системи дитини
- •Б. М’язова система дитини
- •§ 7. Значення і загальна будова скелетних м’язів
- •§ 8. М’язи голови, тулуба і кінцівок
- •§ 9. Робота м’язів
- •§ 10. Розвиток мускулатури і моторики у дітей
- •§ 11. Гігієна м’язової системи дитини
- •Розділ VI
- •§ 1. Кров
- •§ 2. Плазма крові
- •§ 3. Формені елементи крові
- •§ 4. Захисні властивості крові
- •§ 5. Зсідання крові
- •§ 6. Переливання крові
- •§ 7. Лімфа і лімфообіг
- •§ 8. Органи серцево-судинної системи
- •§ 9. Робота серця
- •§ 10. Рух крові в судинах
- •§ 11. Регуляція руху крові в судинах
- •§ 12. Гігієна серцево-судинної системи дитини
- •Розділ VII анатомія, фізіологія і гігієна органів дихання дитини
- •§ 1. Значення органів дихання
- •§ 2. Склад атмосферного повітря і його значення для здоров’я.
- •§ 3. Будова органів дихання.
- •§ 4. Механізм дихання
- •§ 5. Легенева вентиляція
- •§ 6. Газообмін.
- •§ 7. Регуляція дихання
- •§ 8. Гігієна органів дихання дитини
- •Розділ VIII анатомія, фізіологія і гігієна органів травлення дитини
- •§ 1. Значення і суть процесів травлення
- •§ 2. Травлення в ротовій порожнині. Глотка і стравохід
- •§ 3. Травлення в порожнині шлунка
- •§ 4. Травлення в тонкій кишці
- •§ 5. Всмоктування
- •§ 6. Зміна харчових решток у товстій кишці
- •Фізіологічні і гігієнічні основи харчування дитини
- •§ 1. Обмін білків, жирів, вуглеводів, води і мінеральних солей
- •§ 2. Вітаміни та їх значення для організму дорослих і дітей
- •§ 3. Основний і загальний обмін речовин і енергії. Звільнення і перетворення енергії в організмі
- •§ 4. Харчування
- •Анатомія, фізіологія і гігієна шкіри дитини
- •§ 1. Будова шкіри
- •§ 2. Функції шкіри
- •§ 3. Теплорегуляція
- •§4. Гігієна шкіри дитини
- •§ 5. Загартовування дитячого організму
- •Розділ XI анатомія, фізіологія і гігієна органів виділення дитини
- •§ 1. Будова і функції нирок
- •§ 2. Сеча, її склад та виведення з організму
- •Розділ XII анатомія, фізіологія і гігієна залоз внутрішньоїсекреції
- •§ 1. Значення залоз внутрішньої секреції та методи їх дослідження
- •§ 2. Щитовидна залоза
- •§ 3. Паращитовидні, зобна і надниркові залози
- •§ 6. Підшлункова залоза
- •§ 7. Статеві залози і статевий розвиток
§ 2. Спинний мозок
Зовнішня будова. Спинний мозок — це частина центральної нервової системи, що розміщена в каналі хребта; він має вигляд тяжа, трохи сплющеного в передньо-задньому напрямку. Верхній кінець спинного мозку, який лежить на межі між черепом і атлантом, переходить безпосередньо у довгастий мозок, нижній кінець його у новонародженої дитини лежить на рівні третього поперекового хребця, а в дорослих — на рівні першого-другого поперекових хребців. У шийній і поперековій ділянках спинний мозок має потовщення, а на нижньому кінці утворює мозковий конус, що переходить у так звану кінцеву нитку.
Від спинного мозку відходять спинномозкові нерви. Ділянки мозку з парою нервів, що відходять від них, дістали назву сегментів. Відповідно до частин хребта у спинному мозку розрізняють шийні, грудні, поперекові і крижові сегменти. Через те що спинний мозок коротший, ніж хребет, сегменти його містяться вище від відповідних їм хребців. Уздовж передньої поверхні спинного мозку тягнеться глибока поздовжня борозна, а вздовж задньої — неглибока задня поздовжня борозна. Вони ділять мозок на дві симетричні половини— праву і ліву.
Спинний мозок оточений трьома оболонками: твердою, павутинною і м’якою. Найбільш зовнішня тверда мозкова оболонка, яка утворена щільною сполучною тканиною; в деяких місцях вона зростається з кістками хребта. Павутинна оболонка лежить під твердою; це тонка, досить щільна пластинка, бідна на нерви і судини. Під павутинною лежить м’яка оболонка, яка щільно прилягає до поверхні мозку і заходить у всі заглибини на його поверхні. Вона утворена пухкою сполучною тканиною і містить багато кровоносних судин, які проникають в речовину мозку. Між м’якою і павутинною оболонками утворюється так званий підпавутинний простір, заповнений мозковою рідиною, яка тут відіграє роль лімфи.
Внутрішня будова спинного мозку. На поперечному перерізі спинний мозок має вигляд овалу, всередині якого у формі метелика міститься сіра речовина, а навколо неї — біла речовина. Сіра речовина мозку складається з тіл нервових клітин, а біла речовина — з нервових волокон, вкритих мієліновою оболонкою. Сіра речовина спинного мозку утворює з кожної сторони по два виступи: короткі і широкі виступи, що йдуть до передньої поверхні мозку, називаються передніми рогами, а в напрямі до задньої поверхні витягуються вужчі — задні роги. У грудних сегментах є ще й бічні роги — невеликі виступи бічних поверхонь сірої речовини.
Біла речовина поділяється рогами на три стовпи. Та частина її, яка лежить між двома задніми рогами, називається задніми стовпами; частина, розміщена між передніми рогами,— передніми стовпами. Між задніми і передніми рогами кожної сторони лежать бічні стовпи. В білій речовині стовпів лежать волокна чутливих і рухових нейронів, по яких проходить збудження від рецепторів у центральну нервову систему і від останньої до різних органів.
В центрі спинного мозку проходить вузький спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною.
Спинномозкові нерви. Від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів — по одній дарі від кожного сегмента. Отже, у спинному мозку є 31 сегмент: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Окремі сегменти зв’язані з певними ділянками тіла. Так, верхні сегменти зв’язані нервами з шкірою і м’язами шиї і з діафрагмою, а нижні шийні — з шкірою і м’язами плечового пояса та верхніх кінцівок. Нерви, що відходять від грудних сегментів, іннервують шкіру і м’язи тулуба, а шкіра і м’язи нижніх кінцівок зв’язані з поперековими і двома верхніми крижовими сегментами спинного мозку. При пошкодженні певного сегмента порушується рефлекторна реакція в тій ділянці тіла, яка зв’язана з цим сегментом.
Кожний спинномозковий нерв починається двома корінцями — переднім і заднім. Вийшовши з хребетного каналу через міжхребцевий отвір, обидва корінці зливаються один з одним і утворюють спинномозковий нерв, що йде на периферію.
Передні корінці спинномозкового нерва складаються з аксонів рухових клітин, тіла яких містяться у передніх рогах спинного мозку. Ці аксони ідуть до скелетних м’язів; збудження, яке вони проводять, викликає скорочення м’язів. Коли перерізати передні корінці, то окремі групи скелетних м’язів втрачають здатність рефлекторно скорочуватись.
Задні корінці спинномозкового нерва товщі за передні: в кожному з них міститься міжхребцевий, або спинномозковий, вузол. У вузлах лежать чутливі нейрони з грушовидним тілом і двома відростками, один з яких є аксон, а другий — дендрит. Дендрити цих нейронів у складі спинномозкових нервів ідуть до шкіри і утворюють в ній чутливі закінчення, а аксони в складі задніх корінців входять у спинний мозок. По волокнах задніх корінців збудження передається від рецепторів у спинний мозок. Після перерізування задніх корінців втрачається чутливість на різних ділянках тіла.
Таким чином, спинномозкові нерви за своїм складом є мішані, бо кожен з них утворюється з переднього корінця, який містить у собі рухові (відцентрові) нервові волокна, і заднього,— який складається з чутливих (доцентрових) волокон.
Нервові сплетення. Із спинномозкових нервів, що відходять від кількох суміжних сегментів, формуються нервові сплетення: шийне, плечове, поперекове і крижове.
Шийне сплетення утворюється чотирма верхніми шийними нервами. Плечове сплетення утворюється чотирма нижніми шийними і одним грудним нервами. Поперекове сплетення утворюється дванадцятим грудним і І—IV поперековими нервами. Крижове сплетення утворюється з п’ятого поперекового, всіх крижових і куприкового нервів.
Не утворюють сплетень лише ті нерви, які виходять з II — XI грудних сегментів.
Функції спинного мозку. Окремі скупчення нейронів утворюють у спинному мозку нервові центри, які нервами сполучені з шкірою, м’язами, судинами і потовими залозами шиї, тулуба і кінцівок, а також з внутрішніми органами. За участю центрів спинного мозку здійснюються рухові рефлекси (крім рефлекторного скорочення лицевих м’язів), більшість судинорухових рефлексів, всі рефлекси сечостатевої системи і прямої кишки. При пошкодженні окремих сегментів мозку у відповідних частинах тіла, які одержують від них нерви, втрачається чутливість, настають паралічі м’язів, порушується потовиділення і регуляція просвіту кровоносних судин, діяльність внутрішніх органів.
Спинномозкові рефлекси в організмі здійснюються під контролем головного мозку. При цьому, чим вища за своєю організацією тварина, тим більшого значення в діяльності спинного мозку набувають вище розміщені відділи центральної нервової системи.
Крім рефлекторної, спинний мозок виконує ще й провідну функцію.
Провідні шляхи. Вище було сказано, що біла речовина спинного мозку складається головним чином із поздовжньо розміщених нервових волокон, розділених прошарками сполучної тканини і нейроглії. Окремі пучки цих волокон разом із спинномозковими нейронами сполучають головний мозок з різними периферичними органами, тобто служать провідними шляхами. Вони діляться на висхідні і низхідні.
Висхідні шляхи проходять по задніх і частково бічних стовпах білої речовини. Вони проводять імпульси з периферії (від рецепторів шкіри, м’язів, суглобів, внутрішніх органів) до головного мозку. Досягаючи кори головного мозку, ці імпульси викликають певні відчуття.
Низхідні шляхи проходять по передніх і частково бічних стовпах. По них передаються імпульси від головного мозку до рухових центрів спинного мозку, а від них ці імпульси йдуть до скелетних м’язів. Найважливішим низхідним шляхом є пірамідний. Він бере початок від рухових центрів кори великих півкуль і проводить збудження, які викликають довільні скорочення м’язів. Пірамідні шляхи перехрещуються, а тому імпульси від лівої півкулі йдуть на праву половину тіла, а від правої — на ліву половину.
Провідні шляхи досить розвинені вже на момент народження. Мієлінізація їх волокон закінчується до 3 місяців, тоді як у периферичних нервах тягнеться до 3 років і більше.
Розвиток спинного мозку. В новонародженої дитини спинний мозок уже функціонує, але він ще не повністю розвинений як функціонально, так і морфологічно. Вага спинного мозку в дітей ще порівняно невелика і збільшується аж до повної зрілості. Одночасно зі збільшенням ваги спинного мозку змінюється і його довжина, яка у чоловіків досягає 46 см, а у жінок — 41—42 см. Спинний мозок росте в довжину повільніше, ніж хребет.