§ 10. Рух крові в судинах

Кров’яний тиск. Нагнітаючи кров у судини, серце силою скорочення свого м’яза створює в них певний тиск, який коливається в значних межах. Це зумовлюється тим, що шлуночки виштовхують кров у судини окремими порціями, ривками. В результаті при скороченні серця тиск крові підви­щується до певного максимуму, а при розслабленні — знижується до мі­німуму. Максимальний тиск крові називається систолічним, а мінімаль­ний — діастолічним.

У великому колі кровообігу найбільший кров’яний тиск в аорті. В міру розгалуження артерій і віддалення їх від лівого шлуночка кров’яний тиск зменшується. Це пояснюється тим? що енергія, надана крові роботою серця, поступово витрачається на переборення опору, який чинять стінки судин (тертя об них частинок крові), і на рух крові.

У дорослої людини систолічний тиск крові в аорті — 140— 120 мм рт. ст., у великих артеріях —120—110 мм, у дрібних артеріях—90—80 мм, в артеріолах — 60—40 мм, у капілярах — 40—20 мм, у великих венах — 15—10 мм, у порожнистих венах — під час видиху 5—2 мм, а під час вди­ху (внаслідок присмоктувальної дії грудної клітки) тиск стає негативним — 3—5 мм нижче атмосферного.

У медичній практиці для визначення кров’яного тиску у людини корис­туються методом Короткова, який ґрунтується на вислуховуванні фонен­доскопом звуків у плечовій артерії. Для цього нагнітають повітря в манжетку сфігмоманометра до зникнення пульсу. Прикладають фонендо­скоп до нижнього відділу плечової артерії на ліктьовому згині руки і за допомогою вентиля поступово випускають повітря до появи в фонендоскопі характерного звуку. В момент появи звуку манометр покаже величину систолічного тиску. При подальшому випусканні повітря тони наростають, потім затухають і, нарешті, раптово зникають. В цей момент показання манометра відповідає величині діастолічного тиску крові.

Збільшення систолічного тиску в дорослої людини понад 150 мм (у плечовій артерії) називається гіпертонією, а зменшення нижче 70—80 мм — гіпотонією.

При м’язовій роботі і емоціях кров’яний тиск підвищується, але в здо­рової людини він швидко повертається до норми після роботи і після припинення емоцій.

У дітей кров’яний тиск нижчий, ніж у дорослих, і збільшується з віком (див. табл. 11).

Як видно з таблиці, кров’яний тиск у дітей молодшого шкільного віку значно нижчий, ніж у дорослих. Це пояснюється тим, що ріст серця в цей період відстає від росту судин, які в дітей відносно ширші і коротші, ніж у дорослих, а тому чинять менший опір течії крові. У 12—14 років, тобто в період статевого дозрівання, кров’яний тиск різко підвищується. Це зумовлюється тим, що в цьому віці темп росту серця перевищує темп росту кровоносних судин, тобто зросла нагнітальна сила серця зустрічає більший опір з боку порівняно вузьких кровоносних судин. Внаслідок підвище­ної збудливості нервової системи і порівняно високого кров’яного тиску у підлітків часто буває порушення ритму серцевої діяльності і прискорене серцебиття.

У старших школярів іноді буває так звана «юнацька гіпертонія», коли максимальний артеріальний тиск замість 110—120 мм доходить до 140 мм і вище. Якщо при цьому нема гіпертрофії серця і це підвищення не постійне, то це результат вікових нервово-гуморальних змін перехідного характеру. Проте ця «юнацька гіпертонія» вимагає обережності при фізичних вправах. Необхідно уникати фізичного перевантаження при стійкому підвищенні кров’яного тиску і гіпертрофії серця в цьому віці. Разом з тим необхідні і корисні раціонально побудовані фізичні вправи.

Причини руху крові. Відомо, що кров’яний тиск у різних судинах не однаковий; найвищий він у аорті, а в міру віддалення від лівого шлуночка поступово зменшується, спускаючись до нуля і навіть нижче у порожнистих венах. Різниця тиску крові у різних частинах судинної системи є основною причиною руху крові по судинах.

У венах, які розташовані нижче від серця, рух крові-утруднений, бо їй доводиться підніматись проти сили власної ваги. Рухові крові по цих венах сприяють додаткові фактори: скорочення скелетних м’язів, які стис­кують розміщені в них вени; скорочення діафрагми, яка стискує черевні нутрощі та їх вени; негативний тиск у грудній порожнині, який, зменшую­чись при кожному вдихові, присмоктує кров до серця.

Кров нагнітається в аорту періодично — під час систоли лівого шлу­ночка, але тече по судинах безперервною струминою. Це пояснюється тим, що кожна порція крові, викинута лівим шлуночком в аорту, розтягує її стінки; в період діастоли серця розтягнуті стінки внаслідок своєї пружності тиснуть на кров, штовхаючи її далі вперед.

Швидкість руху крові. У різних частинах кровоносної системи кров тече з різною швидкістю. Найшвидше вона тече в аорті (до 50 см/с). В артеріях швидкість руху крові 15—20 см/с, в артеріолах вона різко падає до 5 мм/с, а в капілярах — до 0,5 мм/с. В середніх венах швид­кість її збільшується до 6—14 см/с, а в порожнистих венах — до 20 см/сек.

Швидкість руху крові, як і інших рідин, — величина, обернено пропор­ційна до площі перерізу русла. Якщо ж порівняти окремо взяті суми попе­речних перерізів усіх артерій, вен і капілярів тіла, то виявиться, що русло вен удвічі, а русло капілярів у сотні разів ширше, ніж русло артерій. Цим і пояснюється різна швидкість течії крові в артеріях, венах і ка­пілярах. Сповільнена течія крові в капілярах має велике значення для обміну газами, поживними речовинами та продуктами розпаду між кров’ю і тканинами.

У дорослої людини повний кровообіг відбувається за 21—22 с (з них на мале коло кровообігу припадає 6—8 с. Швидкість повного кровообігу в дітей видно з таких даних:

Таким чином, повний кровообіг у дітей відбувається швидше, ніж у дорослих. Однією з причин цього є менша дов­жина кровоносних судин.

Кровопостачання органів при різних умовах. В один і той же час різні органи постача­ються кров’ю неоднаково (залежно від інтенсивності їх роботи). Якщо орган перебуває у відносному спокої, то частина його капілярів зву­жена і кровопостачання даного органа зменшене. При посиленій діяль­ності органа ці капіляри розширюються і кровопостачання його підси­люється. Так, під час фізичної праці кровопостачання м’язів збільшується в кілька разів; це підвищує працездатність м’язів. Після їди органи трав­лення, які посилюють свою роботу, дістають більше крові, ніж у періоді спокою; це сприяє кращому перетравлюванню і всмоктуванню поживних речовин і т. д.

У той час, як одні органи в організмі працюють, інші перебувають у стані відносного спокою. Тому за рахунок зменшення припливу крові до одних органів. підсилюється кровопостачання інших, які працюють, тобто в організмі постійно відбувається перерозподіл крові, який має ве­лике фізіологічне значення: при порівняно невеликій загальній кількості крові він дає можливість в достатній кількості постачати кров усім працю­ючим органам.