§ 2. Плазма крові

Склад плазми. У дітей шкільного віку плазма крові має такий самий склад, як і в дорослих: води — 90—92%; глюкози — 0,1—0,12%; білків — 7—8%; мінеральних солей (переважно №С1)— близько 1%, а також в невеликій кількості жир, продукти розпаду (азотисті речовини, молочна кислота та ін.) і речовин, що їх виділяють у кров залози внутрішньої сек­реції. З білків у плазмі є: альбумін, глобулін і фібриноген, який відіграє важливу роль у зсіданні крові. В плазмі крові є ще так звані антитіла, які відіграють захисну роль.

З мінеральних речовин є катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату, карбонату, фосфату. Най­більше в плазмі іонів натрію і хлору, тому для підтримання роботи серця при великих втратах крові у вени вводять 0,9-процентний розчин кухонної солі. Іони калію і кальцію впливають на збудливість нервових і м’язових клітин. Уже незначний надлишок у плазмі крові іонів калію пригнічує життєдіяльність клітин, послаблює роботу серця. При підвищеному вмісті в крові іонів кальцію частішають скорочення серцевого м’яза, при зниже­ному — підвищується збудливість нервової системи, внаслідок чого навіть незначні подразнення спричиняють сильні судороги. Дія іонів магнію по­дібна до дії іонів кальцію. В здоровому організмі склад плазми крові від­носно сталий.

Осмотичний тиск плазми. Плазма крові людини замерзає при темпера­турі 0,56—0,58°; отже, осмотичний тиск приблизно 7,8 атм. Зумовлюється осмотичний, тиск плазми в основному концентрацією мінеральних солей і білків, а оскільки концентрація мінеральних солей стала, то й осмотичний тиск сталий. Тимчасова зміна осмотичного тиску плазми може статись при надходженні в кров великої кількості води або солей. Але в таких випадках починають посилено працювати органи виділення (нирки, потові залози та ін.), і осмотичний тиск швидко приходить до норми.

Гемоліз. Різкі зміни осмотичного тиску крові згубно впливають на клі­тини, особливо на еритроцити. Якщо помістити краплю крові, а отже, і еритроцити в гіпертонічний розчин, то вода еритроцитів виходить, і вони зморщуються. В гіпотонічному розчині вода входить в еритроцити, від чого вони набрякають і лопаються — відбувається гемоліз, при якому гемогло­бін виходить з еритроцитів і розчиняється у плазмі. Гемоліз може відбу­ватись і при додаванні до крові ефіру, хлороформу та інших розчинників жирів. Гемоліз настає також при укусі деяких зміїв, отрута яких руйнує еритроцити.

Фізіологічні розчини. Фізіологічними розчинами називаються штучно виготовлені розчини, які містять у собі мінеральні речовини в тій самій концентрації і такого самого іонного складу, як і в плазмі крові. Ці роз­чини називаються ізотонічними, бо вони мають однаковий з плазмою осмо­тичний тиск. Фізіологічне значення має не тільки загальна концентрація іонів, але і співвідношення концентрації окремих іонів у розчині.

При крововтратах, коли немає крові для переливання, її можна замі­нити фізіологічним розчином. Найпростішим є фізіологічний розчин, який містить у собі 0,9% N301. Ближчий до складу плазми розчин Рінгера, який містить: 0,8% NаСІ, 0,02% КС1, 0,02% СаС1₂, 0,01% NaНСО₃.

Цей розчин застосовують для людини і теплокровних тварин. Розчин, який застосовують для холоднокровних тварин, містить 0,6% NaCl і по 0,01 % решти солей. Фізіологічні розчини застосовують також у дослідах з ізольованими органами і тканинами.