Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
анат_физ_реб.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
1.37 Mб
Скачать

§ 3. Паращитовидні, зобна і надниркові залози

Паращитовидні залози розміщені на задній поверхні щитовидної за­лози у вигляді чотирьох маленьких тілець овальної форми. За­гальна вага їх всього 0,1—0,13 г. Зовні вони вкриті сполучнотканинною оболонкою. Довгий час ці залозки вважали складовими частинами щито­видної залози і тому при видаленні переродженої щитовидної залози нерідко видалялись Паращитовидні. Видалення всіх чотирьох залозок спричиняє смерть при сильних судорогах.

Дослідами на тваринах встановлено, що тільця — це окремі залози, видалення яких веде до різкого підвищення збудливості нервової системи, спричиняє сильні судороги всіх м’язів, у тому числі й дихальних, внаслі­док чого настає смерть від задухи. Встановлено також, що після видалення паращитовидних залоз різко зменшується кількість кальцію в крові. Якщо ввести в кров солі кальцію, то судороги припиняються.

Паращитовидні залози виділяють у кров особливий гормон, який нази­вається паратгормоном (або паратиреоїдином). Хімічний склад його ще невідомий. Паратгормон підтримує вміст кальцію в крові на нормальному рівні, регулює відкладання кальцію в кістках і сприяє зв’язуванню кальцію білками та фосфатами.

У дітей паращитовидні залози ростуть повільно. У перші два роки життя вони мало активні, далі активність їх поступово розви­вається, а повністю починають функціонувати вони лише в період змужнілості. Під впливом паратгормона в дітей відбувається окостеніння скелета.

Гіперфункція паращитовидних залоз спричиняє надмірне окостеніння, підвищення вмісту кальцію в крові, тимчасове підвищення збудливості великих півкуль головного мозку, а потім гальмування. При гіпофункції паращито­видних залоз у дітей (рідше і в дорослих) спостерігається захворювання — тетанія, при якій з’являються судороги м’язів передпліччя, глотки і дихальних м’язів. Спостерігаються й інші явища: розм’як­шення кісток, випадання волосся, руйну­вання зубів, схуднення, м’язова і розу­мова млявість. Гіпофункція паращитовид­них залоз може з’явитись після інфекцій­них захворювань (скарлатини, висипного тифу, дифтерії та ін.).

Зобна (вилочкова) залоза міститься в грудній порожнині зразу за грудниною, зверху вона прилягає до трахеї, внизу — до аорти. Функція зобної залози досі ще цілком не з’ясована, гормон її в чистому вигляді не виділено. Проте встановлено, що вона значно впливає на ріст організму і обмін кальцію, затримуючи солі кальцію в кістковій тканині. Недостатній ЇЇ розви­ток спричиняє сповільнення росту і пору­шення розвитку кісткової тканини (кістки стають крихкими, викривляються і легко ламаються).

Зобна залоза пригнічує розвиток стате­вих залоз, які в дітей молодшого віку перебувають у стадії бездіяльності. Після її видалення відбувається сильний ріст статевих залоз. Крім того, вона впливає на обмін речовин у ростучому організмі, зменшує кров’яний тиск, підсилює процес утворення білих кров’яних тілець, впливає, на функцію інших залоз внутрішньої секреції. Найбільше значення має зобна залоза в перші шість років життя. З початком періоду статевого дозрівання вона поступово зменшується і замінюється жировою тканиною. В 40 років вона має таку вагу, як у новонародженої дитини.

Надниркові залози розміщені над нирками, з якими вони зв’язані лише прошарком пухкої сполучної тканини. За своїм походженням, будовою і функціями ці залози є цілком самостійними органами. У новонародженої дитини вага обох надниркових залоз відносно велика — 6—8 г, в 1—2-річної дитини — 5г, 3—5-річної — 5,5 г, 6—10-річної — 7г, 11—15-річної — 8,5 г, 16—20-річної людини — 10 г, у дорослої — 14—15 г.

Кожна надниркова залоза складається з двох шарів: зовнішнього — корового і внутрішнього — мозкового. Обидва шари відрізняються між собою як за походженням, так і за будовою та функціями.

У новонародженої дитини коровий шар більш розвинений, ніж моз­ковий. З восьми років ріст мозкового шару значно підсилюється, у дорос­лої людини обидва шари приблизно однакові, а в літніх людей мозковий шар удвічі більший за коровий. У людей похилого віку надниркові залози атрофуються.

Функція надниркових залоз підсилюється з початком статевого дозрі­вання. Частина статевих гормонів виробляється в коровому шарі над­ниркових залоз. Тому порушення функції кори надниркових залоз відби­вається на статевому розвитку. Гіперфункція кори надниркових залоз су­проводжується передчасним утворенням статевих гормонів, що викликає ранню статеву зрілість. Відомі випадки у 4—6-річних хлопчиків виростання бороди, появи статевого потягу і розвитку статевих органів. Описані також випадки настання менструацій у 2-річних дівчаток. При гіперфункції кори надниркових залоз іноді у дорослих жінок з’являються вторинні чоловічі статеві ознаки, а в чоловіків розростаються грудні залози і атрофуються статеві органи.

Гормони корового шару надниркових залоз — кортикостероїди — регулюють білковий, вуглеводний і водно-сольовий обмін, беруть участь в рості організму, в обміні речовин під час м’язової діяльності, в регуляції вмісту лейкоцитів у крові.

Мозковий шар надниркових залоз виділяє гормон адреналін, хімічний склад якого добре вивчено і тепер його виготовляють у промисловості. Адреналін впливає майже на всі функції організму так само, як і симпатична нервова система. Він збуджує симпатичну нервову систему. В малих дозах адреналін збуджує розумову діяльність, а в великих — гальмує.

Під впливом адреналіну підсилюються і прискорюються скорочення серця, звужуються судини (крім судин серця та мозкових судин), внаслі­док чого підвищується кров’яний тиск. Адреналін пригнічує перистальтику кишечника, а діючи на поперечносмугасті м’язи, підвищує їх працездат­ність. На вуглеводний обмін адреналін діє протилежно до інсуліну — гормона підшлункової залози. Під впливом адреналіну глікоген печінки пере­творюється в глюкозу і надходить у кров.

Надходження адреналіну в кров особливо підсилюється при різких емоціях (гніві, страху, хвилюванні тощо). Це свідчить про вплив кори пів­куль головного мозку на діяльність надниркових залоз.

При гіпофункції надниркових залоз у дитини виникає загальна сла­бість, пригнічений стан, нерухомість, іноді сильний біль в животі, блювання, холонуть кінцівки. У дорослої людини гіпофункція надниркових залоз спричиняє захворювання — аддісонову (бронзову) хворобу. При цьому за­хворюванні різко падає кров’яний тиск, дуже ослаблюються м’язи, шкіра набуває бронзового забарвлення, хворий худне, втрачає апетит. Хвороба закінчується смертю. Основною причиною цих розладів є розлади вугле­водного та сольового обміну, а також порушення співвідношення між-кіль­кістю калію і натрію в організмі.

§ 4. Гіпофіз

Гіпофіз, або нижній мозковий придаток,— це невеликий орган, що міститься в заглибині клиновидної кістки, яка називається турецьким сідлом. Анатомічне гіпофіз зв’язаний з основою головного мозку (точніше, з проміжним мозком), але функціонально він є окремим органом — зало­зою внутрішньої секреції. Він регулює обмін речовин і утворення гормонів у всіх залозах внутрішньої секреції.

Гіпофіз поділяють на три частки: передню, проміжну (або середню) і задню. Передня і проміжна частки складаються з залозистої тканини, а задня — з нервової. Проміжна частка гіпофіза більше розвинена у дітей, а в дорослої людини її майже немає. Більшість гормонів утворюється в передній частці гіпофіза. В задній його частці гормони не утворюються, тут депонуються гормони, які виробляються в клітинах нейроглії гіпоталамічної ділянки («нейросекреція»).

Вага гіпофіза дорослого чоловіка 0,55—0,8 г (з них на передню частку припадає 70—80%, проміжну — 2—10% і задню — 15—20%). Вага гіпо­фіза жінок трохи більша (в середньому 0,75 г), у вагітних під кінець вагіт­ності доходить до 1,65 г. Вага гіпофіза новонародженої дитини 0,1—0,15 г, добре виражена проміжна частка; в 10 років — 0,3 г, а в період статевого дозрівання досягає ваги гіпофіза дорослої людини.

Гормони, що їх виділяє гіпофіз, надходять частково в кров, а частково в спинномозкову рідину через третій мозковий шлуночок. Порушення діяльності гіпофіза у дітей спричиняє цілий ряд серйозних розладів в орга­нізмі, зокрема в рості.

Серед гормонів, що їх виділяє передня частка гіпофіза, особливе зна­чення має гормон росту. Недостатнє виділення гіпофізом цього гормона (гіпофункція) в ранньому віці призводить до карликового зросту. Ріст дитини при цьому дуже сповільнюється або й зовсім припиняється, обмін речовин послаблюється, вторинні статеві ознаки не розвиваються, розвиток статевих органів припиняється. Гіпофізарний карлик відрізняється від карлика-кретина правильними пропорціями тіла і нормальним розвитком психіки.

При надмірному розростанні передньої частки гіпофіза і посиленій сек­реції гормона росту (гіперфункції) дитина росте ненормально швидко і виростає гігантом заввишки до 260 см. Ріст відбувається в основному за рахунок нижніх кінцівок, але грудна клітка відстає в своєму розвитку, плечі вузькі, діти кволі. Іноді кисті і ступні ненормально великі; кінцівки холодні, але серце часто збільшене внаслідок розширення шлуноч­ків, пульс прискорений, травлення в шлунку утруднене. Розумова робота, яка вимагає уваги, швидко стомлює хворого, часті головні болі заважають шкільним заняттям.

Якщо розростання передньої частки гіпофіза настає в дорослої людини, то виникає захворювання — акромегалія. У людини непропорційно збіль­шуються і потовщуються кисті рук, ступні, язик, губи, ніс і нижня щелепа; збільшуються також внутрішні органи, порушується функція статевих органів, спостерігається слабкість м’язів, значне сечовиділення. При швид­кому збільшенні пухлини гіпофіза ЇЇ успішно видаляють хірургічним спо­собом. Акромегалія частіше зустрічається у чоловіків.

Передня частка гіпофіза, крім гормона росту, виділяє ще інші гормони, які впливають на утворення молока, обмін речовини, а також на діяльність інших залоз внутрішньої секреції — щитовидної, паращитовидної, під­шлункової, статевих та надниркових. Гіпофункція передньої частки гіпо­фіза спричиняє припинення розвитку статевих органів. При гіперфункції, навпаки, настає передчасна статева зрілість.

Вироблення і виділення гормонів гіпофіза регулюється корою півкуль головного мозку.

§ 5. Епіфіз

Епіфіз, або верхній мозковий придаток,— це невеличка непарна залоза вагою до 0,2 г. Розташована вона в головному мозку: своїм переднім по­товщеним кінцем вона прилягає до третього шлуночка, а задній, вільний кінець її лежить між верхніми горбиками чотиригорбикового тіла. У дітей епіфіз відносно більший, ніж у дорослих.

Функція епіфіза ще недостатньо з’ясована, бо його важко досліджувати. Гадають, що епіфіз виділяє в кров гормон, який гальмує секрецію статевих залоз. При захворюванні епіфіза в дитячому віці, яке спричиняє припинення секреції гормона, настає рання зрілість. У 8—10-річних хлопчиків з’явля­ються всі статеві ознаки дорослих чоловіків.

Епіфіз, разом із зобною залозою, впливає також на ріст.

Найбільш активний епіфіз до 7-річного віку дитини. Після 7 років діяльність його зменшується. Тому в наступні роки, які передують періо­дові статевого дозрівання, прискорюється процес розвитку статевих залоз. Цьому сприяє стимулюючий вплив на них гіпофіза і щитовидної залози. Гормон епіфіза не виділено.