§ 4. Вегетативна нервова система

Соматичні і вегета­тивні нейрони. Рухові ней­рони, які передають ске­летним м’язам імпульси, що викликають їх скоро­чення, дістали назву соматичних. Ці нейрони в сукупності утворюють соматичну нервову систему. Усі інші відцентрові нейрони іннервують внутрішні органи (серцево-судинну, травну, видільну, ендокринну системи та ін.), називаються вегетативними. З цих нейронів складається вегетативна нервова система.

Довгий час вважали що вегетативна нервова система іннервує лише внутрішні органи. Але пізніше було встановлено, що вона іннервує і скелетні м’язи, не викликаючи, проте, їх скорочення, а лише регулюючи в них процеси обміну речовин і стан тонусу.

Таким чином, вегетативна нервова система бере участь у іннервації всіх органів тіла. Вона не є якимсь самостійним утвором в організмі, а є частиною всієї нервової системи організму.

Центри соматичної нервової системи містяться у всіх сегментах і частинах спинного мозку, а центри вегетативної нервової системи знаходяться тільки в певних місцях центральної нервової системи: в ділянці середнього і довгастого мозку та в спинному мозку з першого грудного по третій поперековий і з другого по четвертий крижові сегменти. Діяльність як соматичної, так і вегетативної нервової системи перебуває під регулюючим впливом кори великих півкуль головного мозку, в якій містяться вищі вегетативні центри.

Соматичний нервовий шлях від центра до робочого органу складається лише з одного нейрона, тіло якого лежить у спинному або головному мозку, а його аксон закінчується в скелетних м’язах. Вегетативний же шлях від центральної нервової системи до органу складається завжди з двох нейронів: тіло одного з них міститься в головному або спинному мозку, а тіло другого — в одному з нервових вузлів, що лежать на периферії.

Волокна вегетативної нервової системи значно тонші від соматич­них, збудливість їх нижча і процес збудження відбувається в них по­вільніше.

За морфологічними, функціональними і фармакологічними особли­востями вегетативну нервову систему поділяють на два відділи: симпатич­ний і парасимпатичний (кольор. табл. І).

Симпатичний відділ вегетативної нервової системи. У цьому відділі розрізняють центральну частину, парний пограничний стовбур, перифе­ричні вузли з нервами і нервовими сплетеннями.

Центральна частина симпатичного відділу складається з вегетативних ядер, які містяться в бічних рогах грудних і двох поперекових сегментів спинного мозку. Волокна, що відходять від вегетативних ядер, виходять із спинного мозку по передніх корінцях і зразу ж заходять у пограничний стовбур; останній складається з нервових вузлів, що з’єднані між собою у два ланцюжки, які лежать уздовж спинного мозку.

Периферичні вузли симпатичного відділу, крім пограничного стовбура, утворюють ще сонячне і брижове сплетення, післявузлові волокна яких проводять збудження до кровоносних судин, залоз та інших органів (серця, органів травлення і т. д.).

Парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи. Вегетативні ядра, які становлять центральну частину парасимпатичного відділу, міс­тяться в середньому і довгастому мозку, а також у крижових сегментах спинного мозку. Парасимпатичні волокна, що відходять від центральної частини, самостійних нервів не утворюють, а йдуть у складі черепномозкових нервів (окорухового, лицевого, язиковоглоткового, блукаючого) і приєднуються до II—III—IV крижових спинномозкових нервів.

Парасимпатичні волокна, що виходять із середнього мозку, іннервують гладенькі м’язи ока. Під впливом імпульсів, що надходять по цих волокнах, змінюється ширина зіниці і опуклість кришталика.

Частина передвузлових волокон, які беруть початок з парасимпатичних ядер довгастого мозку, йде до слинних залоз. Але більша їх частина виходить у складі блукаючого нерва і йде до різних органів грудної і черевної по­рожнини.

Збудження, що надходять до органів по парасимпатичних волок­нах блукаючого нерва, сповільнюють і послаблюють скорочення серця, посилюють перистальтику кишечнику, звужують бронхи, розслаблю­ють сфінктери, збуджують секрецію підшлункової залози, печінки і нирок.

Волокна, що відходять від парасимпатичних ядер крижового відділу спинного мозку, іннервують нижню частину товстих кишок, сечовий міхур і статеві органи. Подразнення цих волокон сприяє випорожненню прямої кишки і сечового міхура.

Передвузлові нервові волокна, які виходять з парасимпатичних ядер, закінчуються у вузлах, що містяться всередині органів або поблизу них. З вузлів виходять післявузлові волокна, які розгалужуються в органах.

Функція вегетативної нервової системи. Всі внутрішні органи мають подвійну іннервацію — до кожного з них підходять волокна, як симпатич­ного, так і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Ім­пульси, що надходять до органу по цих волокнах, діють на нього по-різному. Так, під впливом імпульсів симпатичних нервів зіниця розширюється, а під впливом імпульсів парасимпатичних нервів — звужується; симпатич­ний нерв прискорює і підсилює скорочення серця, парасимпатичний — послаблює скорочення і сповільнює ритм; симпатичний нерв пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту, а парасимпатичний — підси­лює і т. д. В нормальних умовах обидва відділи вегетативної нервової сис­теми функціонують в тісній взаємодії. Тому подвійна іннервація внутріш­ніх органів не тільки не заважає нормальній діяльності органів, а, навпаки, забезпечує точнішу її регуляцію і краще пристосування до змін, що від­буваються у зовнішньому або внутрішньому середовищі.

Діяльність вегетативної, як і соматичної нервової системи, збуджується рефлекторно, внаслідок впливів на рецептори з зовнішнього або внутріш­нього середовища.

Особливості вегетативної нервової системи у дітей. Функціонально вегетативна нервова система в основному формується вже на першому році життя дитини. Проте її розвиток і удосконалення триває ще довгий час і відбувається одночасно з розвитком центральної нервової системи. Харак­терним для вегетативної нервової системи дітей дошкільного і молодшого шкільного віку є ще не цілковита зрівноваженість симпатичного й парасим­патичного відділів її щодо впливу їх на іннервовані органи. Спостереження і спеціальні дослідження показують, що у більшості дітей, особливо у віці до 7 років, переважає вплив парасимпатичної нервової системи. Внаслідок цього в таких дітей часто бувають порушення ритму дихання і серцевої Діяльності, звуження зіниці, часто змінюється колір обличчя (почервоніння і збліднення), підвищена пітливість та ін. Такі односторонні впливи пара­симпатичної нервової системи особливо різко виражені у фізично ослабле­них і хворобливих дітей.

Але є діти, в яких переважає вплив симпатичної нервової системи. В таких дітей спостерігається підвищена збудливість нервів, що регулюють діяльність серця і кровоносних судин.

Крім того, в них помітна блідість і сухість шкіри та слизових оболонок, розширення очної щілини і зіниці, мерзлякуватість, ніжність всього складу тіла та ін.

Вплив того або іншого відділу вегетативної нервової системи у дітей може змінюватись залежно від впливів зовнішнього середовища та змін, що відбуваються в організмі.