§ 3. Стовбур головного мозку і мозочок

Частини головного мозку. Головний мозок умовно ділять на два ве­ликих відділи: стовбур, який є безпосереднім продовженням спинного моз­ку, і великі півкулі.

Головний мозок, як і спинний, вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною і м’якою. Як морфологічно, так і функціонально вони подібні до таких же оболонок спинного мозку.

У стовбурі головного мозку розрізняють: довгастий мозок, вароліїв міст, середній мозок, проміжний мозок і мозочок.

Довгастий мозок і вароліїв міст. Довгастий мозок є розширеним про­довженням спинного мозку: помітної межі між ними немає. На передній поверхні довгастого мозку проходить борозна — продовження передньої поздовжньої борозни спинного мозку. По обидва боки борозни лежать два поздовжні тяжі. Це — піраміди, які є ніби продовженням угору передніх стовпів спинного моз­ку, по яких прохо­дять волокна пірамід­ного шляху.

Спереду довгастого мозку лежить у вигляді білого масивного потов­щення вароліїв міст. На задній поверхні довгас­того мозку і варолієвого моста є заглибина, яка має форму ромба, через що й називається ром­бовидною ямкою. Це дно четвертого мозкового шлуночка, який стано­вить собою продовження спинномозкового кана­лу. Угорі ромбовидна ямка переходить у вузь­кий сільвіїв водопровід, що з’єднує четвертий мозковий шлуночок із третім.

Вароліїв міст складається головним чином з білої речовини, утвореної поперечними волокнами. Сіра речовина міститься в його товщі окремими острівцями — ядрами. У довгастому мозку сіра речовина міститься на дні ромбовидної ямки.

У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри: дихальний, серцевої діяльності і судиноруховий. Тут же знаходяться центри, з участю яких здійснюються рефлекси, зв’язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини, шлункового і підшлункового соків і т. ін.), а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання, кліпання, виділення сліз та ін.).

У сірій речовині довгастого мозку і варолієвого моста є ядра, від яких беруть початок вісім пар черепномозкових нервів (з V по XII). В складі цих нервів є як аферентні, так і еферентні волокна, якими ядра зв’язані з різними ділянками голови, шиї, а також із серцем, легенями і органами черевної порожнини. Рефлекси, що здійснюються з участю довгастого моз­ку, значно багатші, складніші і різноманітніші, ніж спинномозкові.

Нижня і бічні поверхні довгастого мозку і вся поверхня варолієвого моста вкриті білою речовиною. В ній лежать провідні шляхи, які з’єднують центри довгастого мозку та варолієвого моста з розміщеними вище відді­лами головного мозку, а також з центрами спинного мозку, а через них і з різними частинами тіла.

У дітей довгастий мозок і вароліїв міст вже на день народження цілком розвинені і дозрілі у функціональному відношенні.

Мозочок. Мозочок міститься над довгастим мозком і варолієвим мостом. В ньому розрізняють дві півкулі і вузьку середню частину, яка називається черв’ячком. Поперечними борознами мозочок поділений на багато дугопо­дібних закруток. Кілька глибоких борозен ділять його на частки.

Основна маса сірої речовини, яка склада­ється з тіл нейронів, розміщена на поверхні мозочка, утворюючи кору мозочка. Під корою лежить біла речовина, в товщі якої лежать чо­тири пари центральних ядер — скупчень тіл нейронів. Три пари ядер містяться в півкулях, а одна пара в черв’ячку.

Мозочок сполучається з довгастим мозком, варолієвим мостом і середнім мозком з допомо­гою численних нервових волокон, які утворюють три пари ніжок мозочка.

Мозочок відіграє важливу роль в коорди­нації рухів, збереженні рівноваги тіла в про­сторі, впливає на тонус м’язів. При пошкодженні мозочка у хворих спостерігається значне по­рушення ходи, рухи стають неузгодженими і розмашистими, змінюється мова, в тяжких випадках хворі не можуть ходити.

Діяльність мозочка має рефлекторний ха­рактер: до мозочка надходять імпульси з м’я­зів по висхідних шляхах, а з мозочка по низхід­них шляхах імпульси передаються до м’язів.

Досліди на тваринах, проведені в лабораторії Л. А. Орбелі, свідчать про те, що мозочок впливає на .діяльність вегетативних органів (на ро­боту серця, кровоносних судин, гладенькі м’язи ока та ін.).

Діяльність мозочка перебуває під впливом і контролем кори великих півкуль головного мозку.

У новонароджених дітей мозочок розвинений ще слабо, півкулі його невеликі, борозни неглибокі. Швидкий ріст мозочка починається з першого року життя. До трьох років мозочок дитини наближається до мозочка дорослої людини, в зв’язку з чим розвивається здатність зберігати рівно­вагу тіла і координувати рухи.

Середній мозок. Спереду вароліїв міст переходить у середній мозок, до складу якого входить чотиригорбикове тіло і ніжки мозку. Всередині середнього мозку проходить вузький канал — сільвіїв во­допровід, що з’єднує порожнини четвертого і третього мозкових шлуночків. Чотиригорбикове тіло — пластинка з двома парами горбиків, розмі­щених на верхнє-задній поверхні середнього мозку. В кожному горбику є скупчення сірої речовини — ядро. Ядра передньої пари горбиків зв’язані з органами зору і є підкоровими центрами зору. В них доцентрові зорові імпульси, що йдуть від ока, переключаються на відцентрові шляхи до м’язів. З участю передніх горбиків здійснюються орієнтувальні рефлекси на світлові подразники.

Ядра задньої пари горбиків є підкоровими рефлекторними центрами слуху. В них відбувається перемикання на відцентрові шляхи імпульсів, що приходять від рецепторів внутрішнього вуха. З участю задніх горбиків здійснюються орієнтувальні слухові рефлекси повертання голови або тіла в бік незвичного звуку.

Ніжки мозку — це два товстих пучки нервових волокон, що йдуть від варолієвого моста і довгастого мозку до великих півкуль.

Всередині середнього мозку на рівні передніх горбиків є велике скуп­чення тіл нейронів — червоне ядро. Це центр регуляції тонусу скелетних м’язів. Якщо перерізати стовбур мозку позаду від червоного ядра, то відбудеться сильне скоро­чення всіх м’язів і особливо розгиначів, внаслідок чого кін­цівки тварини стануть сильно витягнутими, а голова відки­нута назад. Тонус м’я­зів зовсім не підвищується, якщо стовбур перерізати спереду від червоного ядра.

У середньому мозку е ще скупчення сірої речовини (ядра), які дають початок двом парам (III і IV) черепномозкових нер­вів. Ці нерви іннервують м’язи очей.

У білій речовині середнього мозку лежать провідні шляхи, які проводять збудження від кори великих півкуль головного мозку до центрів спинного мозку і навпаки.

Проміжний мозок. Спереду середній мозок переходить в проміжний мозок, в якому розрізняють зорові горби, підгорбикову ділянку (гіпотала­мус) і третій мозковий шлуночок.

Зорові горби — два великих, яйцевидної форми скупчення сірої ре­човини в бічних стінках проміжного мозку по боках третього мозкового шлуночка. Вони є центром чутливості всього нашого тіла: через їх нейрони надходять у кору півкуль імпульси від усіх рецепторів організму. Над зоровими горбами лежить залоза внутрішньої секреції — верхній мозко­вий придаток — епіфіз.

У підгорбиковій ділянці розрізняють власне підгорбикову ділянку, два сосочкові тіла, сірий горб з лійкою, гіпофіз і зоровий тракт. Ядра підгорбикової ділянки забезпечують передавання нервових імпульсів від кори півкуль головного мозку на нейрони вегетативної нервової системи, які іннервують травну, кровоносну та видільну системи. Сосочкові тіла у ви­гляді двох білих горбиків містяться на нижній поверхні мозку. За своєю функцією сосочкові тіла є підкоровими центрами нюху. Ушкодження со­сочкових тіл спричинює розлади нюху.

Спереду від сосочкових тіл лежить сірий горб, який становить собою виступ дна третього шлуночка. Верхівка його витягнута у вигляді лійки, на якій міститься нижній мозковий придаток — гіпофіз. У сірому горбі містяться центри, які впливають на обмін речовин і теплорегуляцію.

Третій мозковий шлуночок утворює порожнину проміжного мозку. Він має вигляд вертикальної щілини, що міститься між зоровими горбами і підгорбиковою ділянкою. Спереду третій шлуночок сполучається через монроєві отвори з бічними шлуночками, розміщеними у товщі великих півкуль, а ззаду через сільвіїв водопровід — з четвертим мозковим шлу­ночком.

Підкорові центри. Підкорові центри — скупчення тіл нейронів, що містяться у товщі великих півкуль головного мозку. Анатомічно вони на­лежать до півкуль, але функціонально зв’язані з мозковим стовбуром. Серед них особливо велике значення має група ядер, які щільно з’єднані між собою і утворюють так зване смугасте тіло.

До підкорових центрів надходять як доцентрові імпульси, які йдуть через зорові горби, так і відцентрові,— що йдуть від кори півкуль головного мозку. Подкорові ядра дають початок низхідним шляхам до розміщених нижче відділів центральної нервової системи. Вся система підкорових центрів має дуже велике значення для регуляції рухів.

Черепномозкові нерви. Головний мозок зв’язаний з різними частинами тіла не тільки через спинний мозок, але й безпосередньо – за допомогою черепномозкових нервів. Від стовбура головного мозку виходить 12 пар черепномозкових нервів, які зв’язують мозок з органами чуття, розміщеними в ділянці голови, із шкірою і м’язами голови і шиї, з органами дихальної, серцево-судин­ної, травної та інших систем:

I пара — нюховий

II » — зоровий

ІІІ » — окоруховий

IV » — блоковий

V » — трійчастий

VI » — відвідний

VII » — лицевий

VIII » —слуховий

IX » — язиковоглот­ковий

X » — блукаючий

XI » — додатковий

ХII » —під’язиковий