- •§ 1. Предмет і методи анатомії та фізіології людини
- •§ 2. Короткі історичні відомості про розвиток наук анатомії та фізіології дитини
- •§ 3. Значення знань про особливості розвитку дитячого організму
- •Розділ і загальний огляд будови і функцій організму
- •§ 1. Клітинна будова організму
- •§ 2. Будова і життєві функції клітини
- •§ 3. Хімічний склад клітин
- •§ 5. Тканини
- •§ 6. Епітеліальна тканина
- •§ 7. Сполучна тканина
- •§ 8. М’язова тканина
- •§ 9. Нервова тканина
- •§ 10. Організм як ціле
- •Розділ II розвиток організму дитини і характеристика окремих вікових періодів
- •Запліднення та розвиток плода
- •Розвиток плідного яйця
- •Плацента
- •Навколоплідні води
- •Критичні періоди розвитку плода
- •Розвиток плода по місяцях
- •Будова та розміри доношеного плоду
- •§ 2. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика
- •Розділ III анатомія, фізіологія і гігієна нервової системи дитини
- •§ 1, Значення, загальний план будови і властивості нервової системи
- •§ 2. Спинний мозок
- •§ 3. Стовбур головного мозку і мозочок
- •§ 4. Вегетативна нервова система
- •§ 5. Великі півкулі головного мозку
- •§ 6. Рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку
- •§ 7. Гальмування умовних рефлексів
- •§ 8. Рух нервових процесів у корі великих півкуль головного мозку
- •§ 9. Вчення і. П. Павлова про вищу нервову діяльність
- •§ 10. Умовні рефлекси у дітей
- •§ 11. Гальмування умовних рефлексів у дітей
- •§ 12. Перша і друга сигнальні системи
- •§ 13. Типи вищої нервової діяльності
- •§ 14. Гігієна нервової системи дитини
- •Розділ IV
- •§ 1. Органи чуття (аналізатори) та їх роль у житті людини
- •§ 2. Орган смаку
- •§ 3. Орган нюху
- •§ 4. Органи шкірного чуття
- •§ 5. Орган зору
- •§ 6. Орган слуху
- •§ 7. Чуття положення тіла в просторі (вестибулярний аналізатор)
- •Розділ V
- •А. Кісткова система дитини
- •§ 1. Загальні відомості про скелет
- •§ 2. Хребетний стовп і грудна клітка
- •§ 3. Верхні кінцівки
- •§ 4. Нижні кінцівки
- •§ 5. Череп
- •§ 6. Гігієна кісткової системи дитини
- •Б. М’язова система дитини
- •§ 7. Значення і загальна будова скелетних м’язів
- •§ 8. М’язи голови, тулуба і кінцівок
- •§ 9. Робота м’язів
- •§ 10. Розвиток мускулатури і моторики у дітей
- •§ 11. Гігієна м’язової системи дитини
- •Розділ VI
- •§ 1. Кров
- •§ 2. Плазма крові
- •§ 3. Формені елементи крові
- •§ 4. Захисні властивості крові
- •§ 5. Зсідання крові
- •§ 6. Переливання крові
- •§ 7. Лімфа і лімфообіг
- •§ 8. Органи серцево-судинної системи
- •§ 9. Робота серця
- •§ 10. Рух крові в судинах
- •§ 11. Регуляція руху крові в судинах
- •§ 12. Гігієна серцево-судинної системи дитини
- •Розділ VII анатомія, фізіологія і гігієна органів дихання дитини
- •§ 1. Значення органів дихання
- •§ 2. Склад атмосферного повітря і його значення для здоров’я.
- •§ 3. Будова органів дихання.
- •§ 4. Механізм дихання
- •§ 5. Легенева вентиляція
- •§ 6. Газообмін.
- •§ 7. Регуляція дихання
- •§ 8. Гігієна органів дихання дитини
- •Розділ VIII анатомія, фізіологія і гігієна органів травлення дитини
- •§ 1. Значення і суть процесів травлення
- •§ 2. Травлення в ротовій порожнині. Глотка і стравохід
- •§ 3. Травлення в порожнині шлунка
- •§ 4. Травлення в тонкій кишці
- •§ 5. Всмоктування
- •§ 6. Зміна харчових решток у товстій кишці
- •Фізіологічні і гігієнічні основи харчування дитини
- •§ 1. Обмін білків, жирів, вуглеводів, води і мінеральних солей
- •§ 2. Вітаміни та їх значення для організму дорослих і дітей
- •§ 3. Основний і загальний обмін речовин і енергії. Звільнення і перетворення енергії в організмі
- •§ 4. Харчування
- •Анатомія, фізіологія і гігієна шкіри дитини
- •§ 1. Будова шкіри
- •§ 2. Функції шкіри
- •§ 3. Теплорегуляція
- •§4. Гігієна шкіри дитини
- •§ 5. Загартовування дитячого організму
- •Розділ XI анатомія, фізіологія і гігієна органів виділення дитини
- •§ 1. Будова і функції нирок
- •§ 2. Сеча, її склад та виведення з організму
- •Розділ XII анатомія, фізіологія і гігієна залоз внутрішньоїсекреції
- •§ 1. Значення залоз внутрішньої секреції та методи їх дослідження
- •§ 2. Щитовидна залоза
- •§ 3. Паращитовидні, зобна і надниркові залози
- •§ 6. Підшлункова залоза
- •§ 7. Статеві залози і статевий розвиток
АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ДИТИНИ
ВСТУП
§ 1. Предмет і методи анатомії та фізіології людини
Анатомія і фізіологія належать до біологічних наук, які вивчають живі організми.
Анатомія людини — наука про зовнішню форму і внутрішню будову людського організму. Вивчення будови людського тіла і окремих його органів здійснюється у зв’язку з виконуваними функціями. Тому сучасну анатомію можна назвати функціональною анатомією.
Слово «анатомія» означає розтин, розсікання і походить від грецького слова аnatоmе — розтин. Це тому, що довгий час основним методом, яким користувались учені при вивченні будови тіла людини, був метод розтину трупа за допомогою ножа. Цей метод і тепер широко використовується в анатомії. Проте в розпорядженні сучасної анатомії є багато й інших методів дослідження: препарування, ін’єкції та корозії, антропометрія (вимірювання основних величин людського тіла: ваги, об’єму грудної клітки, сили м’язів і т. д.), просвічування живого організму з допомогою рентгенівських променів, вивчення анатомії на живій людині та ін. Для дослідження деталей будови органів анатоми роблять з них дуже тонкі зрізи, які вивчають під мікроскопом.
Фізіологія — наука про функції, тобто життєву діяльність окремих органів, їх систем і всього організму в цілому. Завдання фізіології полягає у вивченні життєвих процесів, що відбуваються в організмі людини, їх взаємозв’язків та встановлення загальних закономірностей, що лежать в основі цих процесів. Фізіологія вивчає життєдіяльність організму у взаємодії з зовнішніми умовами його існування.
Слово «фізіологія» походить від двох грецьких слів: рhуsіs — природа і lоgоs — наука. Стародавні греки фізіологією називали науку про всю природу. Тепер фізіологія — одна з галузей біології, науки, яка вивчає загальні закономірності органічного світу.
Фізіологія належить до експериментальних наук, бо основним її методом дослідження є експеримент (дослід). Усі основні положення фізіології базуються на точно встановлених фактах, добутих шляхом експерименту.
Довгий час фізіологи вивчали життєві процеси, що відбуваються в організмі, застосовуючи вівісекцію, тобто розтин живої тварини. При таких гострих дослідах організму завдається тяжких ушкоджень, порушується хід фізіологічних процесів у ньому.
Іноді фізіологи проводять спостереження, над діяльністю ізольованих, видалених з організму органів, які вміщують у відповідні умови. Але цей метод не дає можливості вивчити діяльність органу у всій його взаємодії з іншими органами, залежно від впливів на нього інших органів, і в першу чергу від впливів нервової системи.
Великий російський вчений І. П. Павлов створив принципово новий метод вивчення фізіологічних процесів. Він різко критикував метод гострих дослідів, при яких порушується цілісність організму. Розроблений І. П. Павловим метод хронічного досліду дає змогу найскладніші фізіологічні процеси вивчати на здоровому, цілісному організмі тварини, який перебуває в нормальній взаємодії з навколишнім середовищем. Метод цей полягає в тому, що вивідну протоку тієї чи іншої залози виводять на поверхню тіла. Якщо ж внутрішній орган не має вивідної протоки (наприклад, шлунок, кишечник), то в його стінці роблять отвір, у який вставляють фістульну трубку, що затуляється корком. Через фістульну трубку або через отвір виведеної назовні протоки можна збирати речовини, які виробляє той чи інший орган. Тварина після таких операцій швидко одужує і стає об’єктом довготривалих спостережень, іноді протягом багатьох років. Фізіологічні процеси, таким чином, вивчають на цілком здоровому, нормальному організмі.
Для вивчення функцій центральної нервової системи, зокрема найвищого її відділу — кори півкуль головного мозку, І. П. Павлов розробив спеціальний метод — метод умовних рефлексів, який дає змогу цілком об’єктивно вивчати найскладніші фізіологічні процеси, що відбуваються у клітинах кори головного мозку, проявом яких є психічна, або вища нервова, діяльність.