- •§ 1. Предмет і методи анатомії та фізіології людини
- •§ 2. Короткі історичні відомості про розвиток наук анатомії та фізіології дитини
- •§ 3. Значення знань про особливості розвитку дитячого організму
- •Розділ і загальний огляд будови і функцій організму
- •§ 1. Клітинна будова організму
- •§ 2. Будова і життєві функції клітини
- •§ 3. Хімічний склад клітин
- •§ 5. Тканини
- •§ 6. Епітеліальна тканина
- •§ 7. Сполучна тканина
- •§ 8. М’язова тканина
- •§ 9. Нервова тканина
- •§ 10. Організм як ціле
- •Розділ II розвиток організму дитини і характеристика окремих вікових періодів
- •Запліднення та розвиток плода
- •Розвиток плідного яйця
- •Плацента
- •Навколоплідні води
- •Критичні періоди розвитку плода
- •Розвиток плода по місяцях
- •Будова та розміри доношеного плоду
- •§ 2. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика
- •Розділ III анатомія, фізіологія і гігієна нервової системи дитини
- •§ 1, Значення, загальний план будови і властивості нервової системи
- •§ 2. Спинний мозок
- •§ 3. Стовбур головного мозку і мозочок
- •§ 4. Вегетативна нервова система
- •§ 5. Великі півкулі головного мозку
- •§ 6. Рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку
- •§ 7. Гальмування умовних рефлексів
- •§ 8. Рух нервових процесів у корі великих півкуль головного мозку
- •§ 9. Вчення і. П. Павлова про вищу нервову діяльність
- •§ 10. Умовні рефлекси у дітей
- •§ 11. Гальмування умовних рефлексів у дітей
- •§ 12. Перша і друга сигнальні системи
- •§ 13. Типи вищої нервової діяльності
- •§ 14. Гігієна нервової системи дитини
- •Розділ IV
- •§ 1. Органи чуття (аналізатори) та їх роль у житті людини
- •§ 2. Орган смаку
- •§ 3. Орган нюху
- •§ 4. Органи шкірного чуття
- •§ 5. Орган зору
- •§ 6. Орган слуху
- •§ 7. Чуття положення тіла в просторі (вестибулярний аналізатор)
- •Розділ V
- •А. Кісткова система дитини
- •§ 1. Загальні відомості про скелет
- •§ 2. Хребетний стовп і грудна клітка
- •§ 3. Верхні кінцівки
- •§ 4. Нижні кінцівки
- •§ 5. Череп
- •§ 6. Гігієна кісткової системи дитини
- •Б. М’язова система дитини
- •§ 7. Значення і загальна будова скелетних м’язів
- •§ 8. М’язи голови, тулуба і кінцівок
- •§ 9. Робота м’язів
- •§ 10. Розвиток мускулатури і моторики у дітей
- •§ 11. Гігієна м’язової системи дитини
- •Розділ VI
- •§ 1. Кров
- •§ 2. Плазма крові
- •§ 3. Формені елементи крові
- •§ 4. Захисні властивості крові
- •§ 5. Зсідання крові
- •§ 6. Переливання крові
- •§ 7. Лімфа і лімфообіг
- •§ 8. Органи серцево-судинної системи
- •§ 9. Робота серця
- •§ 10. Рух крові в судинах
- •§ 11. Регуляція руху крові в судинах
- •§ 12. Гігієна серцево-судинної системи дитини
- •Розділ VII анатомія, фізіологія і гігієна органів дихання дитини
- •§ 1. Значення органів дихання
- •§ 2. Склад атмосферного повітря і його значення для здоров’я.
- •§ 3. Будова органів дихання.
- •§ 4. Механізм дихання
- •§ 5. Легенева вентиляція
- •§ 6. Газообмін.
- •§ 7. Регуляція дихання
- •§ 8. Гігієна органів дихання дитини
- •Розділ VIII анатомія, фізіологія і гігієна органів травлення дитини
- •§ 1. Значення і суть процесів травлення
- •§ 2. Травлення в ротовій порожнині. Глотка і стравохід
- •§ 3. Травлення в порожнині шлунка
- •§ 4. Травлення в тонкій кишці
- •§ 5. Всмоктування
- •§ 6. Зміна харчових решток у товстій кишці
- •Фізіологічні і гігієнічні основи харчування дитини
- •§ 1. Обмін білків, жирів, вуглеводів, води і мінеральних солей
- •§ 2. Вітаміни та їх значення для організму дорослих і дітей
- •§ 3. Основний і загальний обмін речовин і енергії. Звільнення і перетворення енергії в організмі
- •§ 4. Харчування
- •Анатомія, фізіологія і гігієна шкіри дитини
- •§ 1. Будова шкіри
- •§ 2. Функції шкіри
- •§ 3. Теплорегуляція
- •§4. Гігієна шкіри дитини
- •§ 5. Загартовування дитячого організму
- •Розділ XI анатомія, фізіологія і гігієна органів виділення дитини
- •§ 1. Будова і функції нирок
- •§ 2. Сеча, її склад та виведення з організму
- •Розділ XII анатомія, фізіологія і гігієна залоз внутрішньоїсекреції
- •§ 1. Значення залоз внутрішньої секреції та методи їх дослідження
- •§ 2. Щитовидна залоза
- •§ 3. Паращитовидні, зобна і надниркові залози
- •§ 6. Підшлункова залоза
- •§ 7. Статеві залози і статевий розвиток
§ 2. Сеча, її склад та виведення з організму
Кількість сечі. За добу 5—6-річна дитина виділяє близько 1 л сечі, 12—13-річна дитина — 1,9 л, дорослі чоловіки — 1—1,5 л, а жінки — 0,9— 1,2 л. Ці цифри свідчать про інтенсивність обміну речовин. При захворюванні на цукровий діабет за добу може виділятись до 20 л сечі.
Склад сечі. В середньому за добу в дорослої людини з сечею виділяється 25г неорганічних речовин, з них кухонної солі до 15 г і 35 г органічних (з них до ЗО г сечовини).
Сеча здорової людини — прозора рідина світло-жовтого кольору. Забарвлення сечі залежить від наявності пігментів — уробіліну та урохрому. Склад сечі дітей відрізняється від складу сечі дорослих і відбиває особливості їх обміну речовин. У сечі дітей молодшого шкільного віку значно більше креатину, ніж креатиніну. В сечі 11—12-річних дітей менше креатину, ніж креатиніну.
В 14—15 років, після статевого дозрівання, вміст креатину в сечі незначний, а в деяких дітей його немає. В 17—18-річному віці виділення креатину з сечею припиняється, а вміст креатиніну в сечі в 1,5 раза більший, ніж у 7—8-річних дітей.
Креатин в сполуці з фосфатом міститься головним чином в скелетних м’язах. Він є важливою складовою частиною обміну речовин при м’язовій роботі. При розщепленні фосфокреатину, як кінцевий продукт, утворюється креатинін. Тому збільшення з віком креатиніну в сечі дітей відбиває ріст скелетних м’язів і м’язової роботи.
Під час фізичних вправ кількість і склад сечі змінюється. Для дітей і підлітків шкідлива тяжка фізична праця, при якій в складі сечі з’являється білок.
Під час хвороб склад сечі різко змінюється: в ній з’являються білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти і кров’яні тільця.
Сечовивідні органи. Сеча з ниркової миски по сечоводах надходить в сечовий міхур. Сечоводи мають вигляд трубочок, які сполучають нирку з сечовим міхуром. Стінки сечоводів складаються з трьох оболонок: внутрішньої слизової, середньої м’язової (гладенькі м’язи) і зовнішньої сполучнотканинної.
Сечовий міхур — це порожнистий орган, місткість якого досягає в дитини 1 року — 200 мл, в 10-річної дитини — 600—900 мл і в дорослої людини — 2000—2800 мл. Розташований сечовий міхур у порожнині таза. Стінка його складається з таких самих шарів, як і стінка сечоводів, тільки значно товщий м’язовий шар. Слизова оболонка утворює численні складки, які при наповненні міхура розправляються.
Сеча в нирках утворюється безперервно, але по сечоводах надходить у сечовий міхур внаслідок перистальтичних скорочень м’язового шару стінок сечоводів невеликими порціями. Тому сеча проходить по сечоводах навіть і тоді, коли людина лежить у горизонтальному положенні. Через стінку сечового міхура сечоводи проходять в косому напрямку, внаслідок чого біля їх отворів утворюється складка слизової оболонки, яка виконує функцію клапана, що перешкоджає зворотній течії сечі з міхура в сечоводи. Біля виходу з сечового міхура в сечовипускний канал є два сфінктери. Внутрішній (розташований ближче до міхура) сфінктер складається з гладеньких, а зовнішній — з поперечносмугастих м’язів. Обидва вони в звичайних умовах перебувають в стані скорочення і щільно закривають вихід з сечового міхура.
У дітей грудного віку сечовий міхур розташований у тазі трохи вище, ніж у дорослих людей, і щільно прилягає до черевної стінки. Поступове опускання його відбувається до 22 років. Слизова оболонка сечового міхура у дітей добре розвинена, але м’язовий шар розвинений ще слабо. Паралельно з ростом міхура розвивається і його м’язовий шар.
Механізм сечовиведення. Спорожнювання сечового міхура відбувається рефлекторно. Наповнення міхура сечею і розтягування його стінок подразнює численні рецептори його слизової оболонки і стінок. Збудження, що виникає в рецепторах, йде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, розміщений у крижовому відділі спинного мозку, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м’язів міхура і до сфінктерів. Стінка міхура скорочується, а сфінктери в цей час розслаблюються—відбувається сечовипускання. Регулюється скорочення сечового міхура і сфінктерів симпатичними і парасимпатичними нервами.
Центр сечовипускання, розміщений у крижовому відділі спинного мозку, перебуває під контролем кори головного мозку. Тому людина може затримати (загальмувати) рефлекторно викликаний акт сечовипускання або, навпаки, викликати його навіть тоді, коли сечовий міхур недостатньо наповнений і рефлекторного позиву до сечовипускання немає.
У немовлят протягом першого року життя має місце мимовільне (безумовнорефлекторне) сечовипускання, що зв’язане з недостатнім розвитком кори великих півкуль головного мозку. Лише поступово, в міру розвитку кори головного мозку, в дитини виробляється умовний рефлекс затримування сечовипускання. На кінець першого року життя в дитини звичайно виробляється умовнорефлекторне затримання сечовипускання. Цей умовний рефлекс приблизно під кінець другого року життя дитини стає настільки міцним, що проявляється і під час сну.
Нерідко діти дошкільного і молодшого шкільного віку хворіють на нічне нетримання сечі — енурез. Частіше цей недуг зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток і здебільшого буває восени і взимку. Причиною енурезу можуть бути різні нервові захворювання, захворювання нирок або хребта, але найчастіше він настає при травмах і виснаженні нервової системи в результаті психічних переживань або якої-небудь хвороби. У всіх випадках енурезу необхідно звернутись до лікаря і лікуватись за його вказівками. Тепер у розпорядженні медицини е досить ефективні засоби боротьби з нічним нетриманням сечі (наприклад, атропін).
Проф. М. І. Красногорський розробив спеціальний дієтичний метод лікування енурезу в дітей, який у багатьох випадках виявляється досить ефективним. До третьої години дня дитині дозволяють пити рідину досхочу, після цього вживання рідини забороняють. О 6-й годині вечора дитині дають вечерю, що містить у собі невелику кількість води; наприклад, несолоне м’ясо, свіжу рибу, яйце, трохи хліба, але не дають овочів, фруктів, каші, солі і солоних страв. Сіль і солоні страви не дають, щоб не затримувати введену в організм воду. Перед самим сном дитині дають солону їжу: бутерброд з шинкою, оселедцем або 5 г солі. Ліжко хворої дитини повинно стояти так, щоб частина його, де лежать ноги дитини, була трохи вища. Рекомендується також регулярно, в один і той самий час (не частіше ніж 2 рази за ніч) будити дитину для випускання сечі. Перед сном корисно зігрівати ноги дитини (теплі ножні ванни, грілки до ніг) і тепло вкривати нижню половину тіла дитини.
Енурез виліковується, але для цього потрібно багато уваги і терпіння. Ні в якому разі не можна докоряти дитину або застосовувати покарання за нічне нетримання сечі, бо цим її тільки залякують і пригнічують, дитина стає більш нервовою, сором’язливою, малотовариською, дратливою і важче виліковується. Треба всіляко підтримувати в дитини впевненість, що при дотриманні певних правил можна позбутись цього недугу.