13. Гіпотези

Гіпотеза— обґрунтоване припущення щодо пояснення будь-яких фактів, явищ, процесів, причин, чинників та тенденцій їх розвитку, яке потребує емпіричного підтвердження чи спростування.

Розробка гіпотез — центральний момент соціологічного дослідження. Гіпотези можуть бути науковими, тобто ґрунтуватися на відомих теоріях, або такими, що ґрунтуються на повсякденному життєвому досвіді і відіграють роль своєрідної підказки для формулювання справді наукових гіпотез.

До гіпотези ставляться такі вимоги:

1.) наукова обґрунтованість, тобто відсутність тверджень, які суперечили б уже доведеним положенням, фактам;

2.) адекватність досліджуваній проблемі;

3.) можливість емпіричної перевірки, тобто з’ясування з допомогою логічного аналізу, що внутрішньої суперечності нема.

Гіпотези можна класифікувати за різними ознаками. За функціональнимзмістом припущень щодо досліджуваного об’єкта гіпотези поділяють на:

1.) описові —щодо сутнісних якостей об’єктів (класифікаційні), хар-ру зв’язків між об’єктами (структурні), ступеня щільності зв’язків (функціональні);

2.) пояснювальні —щодо причинно-наслідкових залежностей у соц процесах та явищах, котрі вивч.;

3.) прогнозні —містять не тільки припущення відносно фактичного стану предмета й опису причин такого стану, а й припущення, які розкривають тенденції та закономірності розвитку цього об’єкта.

За мірою опрацювання та обґрунтованості гіпотези поділяють на первинні та вторинні. Первинні (робочі) гіпотези формулюють до того, як зібрано емпіричні дані. Вторинні – після.

За характером взаємозумовленості передбачень гіпотези поділяють на гіпотези-причини і гіпотези-наслідки

14. Детермінація соціальної поведінки. Потреби та інтереси як механізми визначеності поведінки.

Детермінація (причинна обумовленість) і регуляція соціальної й індивідуальної поведінки людини набуває щораз більшої актуальності і значущості серед проблем наукового управління суспільством. Всі фактори мотивації поведінки в їх системі утворюють складний зміст інформації, що виступає в ролі основи управлінням соціальною та індивідуальною поведінкою людей.

Особистість взаємодіючи із с-вом виявляє свої х-ні риси:

- самосвідомість, ціннісні орієнтири, соц. відносини

через: потреби, смаки інтереси, переконання.

Соціолог. підхід до стр-ри особистості враховує передусім особливість механізму соц. поведінки.

Найважл. критерієм аналізу особ-ті є потреби – внутр. стимул її активності.

Америк. соц. Маслоу заснував ієрархічну теорію потреб(піраміда):

1) духовні (самовир. через творчість)

2) соц.(престиж, належність до колективу)

3) екзистенціальні(потреби буття): впевненість ,стабільність, безпека.

4) фізіолог.(їжа, одяк, секс, життя)

Тісно пов'язаний з потребами – інтерес – усвідомлена потреба.

Потреби, інтереси виступ об’єктив. стороною діяльн. поведінки особи. Разом вони є основою ціннісного ставлення особистості до навк. середовища.

Мотив – усвідомлена потреба у досягненні певних цілей. Мотиви: матер., дух., реліг., економ., соц., ідеологічні, домінуючі, периферичні(другорядні).

Соц. якість людини – сукупн. взаємопов’язаних елементів, які повязують соц. взаємодії особистості з інш. людьми у конкретних істор умовах.

Соц. якості проявл. через: статуси, ролі, норми, цінності, соц. активність, мету діяльн і т.д.