31. Безробіття та соціальна поведінка. Протиріччя соціального захисту безробіття.

Відомий американський підприємець Г.Форд, оцінюючи значення праці в житті людини, стверджує, що праця є основною умовою її здоров’я, самоповаги і щастя.

Безробіття – соц.-економ. ситуація в сус-ві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї.

Безробіття є проблемою, що безпосередньо відбивається на особі, що не може знайти споживача на свою робочу силу на ринку праці, на її родині, формує помітне психологічне навантаження навіть на тих, хто має. Втрата роботи для більшості людей означає не лише втрату головного джерела доходів, а й психологічну травму.

Безробіття має вагомі наслідки і для суспільства в цілому.

Види безробіття:

- структурне(виникає при масштабних структурних зрушеннях економіки, швидкій зміні структури потреби в робочій силі, проявляється в якісній невідповідності попиту на робочу силу її пропозиції поза залежністю, потрібно переквалыфыкацію людей),

- фрикційне ( пов’язане з пошуком робочого місця, яке відповідає вимогам безробітного та його кваліфікації)

Високий рівень фрикційного безробіття, як правило, не призводить до зубожіння охоплених ним і відповідно до суттєвої соціальної напруги в суспільстві, не викликає необхідності змінювати звичний спосіб життя.

- циклічне безробіття (викликане спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, а безробіття росте)

Також відносять такі види:

Природне безробіття (складається із фрикційного, пов'язаного зі зміною місця роботи, і інституційного,що породжується системою організації регіональної економіки, насамперед правовою системою)

Вимушене безробіття (На відміну від природного безробіття, що як правило, є певною мірою добровільним і не призводить до суттєвих негативних наслідків, вимушене є довготривалим, викликає необхідність повних або часткових змін способу життя):

Технологічне безробіття(формується внаслідок запровадження нових технологій, головним чином на тих виробництвах і операціях, де заміна працівника машиною найбільш вигідна).

Регіональне безробіття (обумовлене переважно концентрацією в окремих територіальних одиницях таких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в робочій силі. В Україні найвищі рівні безробіття спостерігаються на Буковині, найнижчі — на Вінниччин).

Законодавством мають визначатися такі аспекти соціального захисту безробітних як джерело, за рахунок якого здійснюється соціальний захист. В Україні - це Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Запровадження системи соціального захисту безробітних, на­дання їм «щедрої» допомоги на відносно м'яких умовах протягом тривалого часу сприяє тому, що певна кількість пошукувачів не погоджується на будь-яке місце роботи, а чекає того, що макси­мально відповідає його настановам.

32.Матеріалістична соціологія к.Маркса та неомарксизм в соціології XX ст.

Окремий напрям у соціологічній науці представляв німецький філософ, економіст Карл Маркс.

Він розглядав історію як живий організм, де взаємодіють не випадкові чинники, а функціонально залежні елементи єдиного цілого, підвладного дії певних об'єктивних закономірностей соціального розвитку. Визначальними серед них вважав економічні закономірності, відокремивши із сукупності суспільних явищ матеріальні відносини. Саме їх сукупність поряд з виробничими відносинами, на його думку, становить економічну структуру (базис) суспільства, на який опирається юридична, політична, ідеологічна надбудова.

Зміна різних епох в історії людства розглядалась як закономірний процес зміни прогресуючих з кожною епохою способів виробництва. В основі їх зміни — постійна суперечність між рівнем продуктивних сил і певними виробничими відносинами, яка виявляється у боротьбі антагоністичних класів і вирішується соціальною революцією. Пролетаріат, вважав Маркс, саме той клас, який здобуде перемогу в соціалістичній революції, приведе до звільнення суспільства від усіх форм експлуатації, до безкласової, комуністичної формації.

Марксизм відрізняється від інших суспільних теорій претензіями на єдність теорії і практики. Якщо інші соціальні теорії, як правило, не претендували на їх практичне втілення, не ставили за мету змінити світ, задовольняючись його поясненням, то марксизм був насамперед програмою суспільного переустрою. Твердження Маркса про месіанську роль пролетаріату виявились утопічними.