54. Б. Кістяковський та його проект соціології

За філос. поглядами був прихильником неокантіанства в його т. зв. баденському варіанті, що ґрунтувався на теорії цінностей. Виступав опонентом позитивізму і марксизму та соціально-реліг. філософії, був противником натуралістичної соціології та релятивізму в соціальних науках. Предмет соц. Кістяківський бачив у психологічному різні взаємодії індивідів, а об'єктом соціології вважав явища, що виникають лише в результаті цієї взаємодії: спільність почуттів, бажань і інші прояви феномену колективної свідомості. Всі ці явища – агрегат індивідуальних свідомостей. Тут відбуваються якісні доповнення і складається характерна ознака суспільства як складної системи. "Колективний дух" - це фундамент, на якому ґрунтується суспільне життя з її поділом на окремих осіб, їх поєднанням в стани, класи, професії, сім'ї і інші групи.

Основні категорії соціології, вважав Кістяківський, вимагають ретельної філософської критики та перевірки. Кістяковський еволюціонував від позицій соціального психологізму та тлумачення суспільства як спільності. Кістяковський запропонував три умови для досягнення науковості в соціології.

І формуванням основних понять-суспільство, держава, право, культура.

ІІ виявлення причинних відносин у соціальній сфері, розгляду проблем можливості і дійсності, необхідності і випадковості у соціальних процесах.

ІІІ проблеми цінностей у соціологічному пізнанні.

Головна робота Кістяківського "Соціальні науки і право", являла собою тонко продумане з'єднання всіх його публікацій російського періоду. Влада, по Кістяківськи, є основною ознакою суспільства, точніше, його соціальних систем, пов'язаних з виробництвом, розподілом благ і управлінням. Він ставить і послідовно вирішує ряд питань: походження (зародження) влади, її генезис, різноманіття видів і державна влада як особливий вид соціальної влади. Вихідним для Кістяківського служить теза: психологічні та соціально-психологічні явища панування і підпорядкування, які є скрізь і завжди, де є люди і відносини між ними, складають загальну підставу всякого владарювання і влади

55. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.

Експеримент в соц.- загальний науковий метод здобуття знань, про причинно-наслідкові відносини між явищами і процесами соц. дійсності.

Різновиди соц.експер.:соц., економічні, правові, педагогічні.

Мета: проведення: перевірка дієвості запроваджених форм соц.діяльності, нових засобів управління (теорію переводять в практику)

Функції:

• Прикладна- досягнення ефекту в практичному перетворюванні діяльн.

• Теоретична- перевірка наукових гіпотез.

Перевага: реципієнт посідає активну позицію, створюючи певні умови може з ясовувати причини, чинники.

Етапи соціологічного експерименту: збирання емпіричних даних; визначення вихідного стану досліджуваного об’єкта; виявлення тенденцій його розвитку; розробка теоретичних концепцій та умов експериментування; створення експериментальної ситуації; контроль і спостереження за перебігом експериментальної ситуації; визначення й аналіз підсумків експерименту; впровадження висновків експерименту в життя.

Експеримент може бути натуральний і розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

- контрольований;

- неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експериментального фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ре­тельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

Соціальне середовище (група, спільнота), у якому проводиться експеримент, повинне мати приблизно однакові характерис-тики.