50.Соціальні групи: поняття, класифікація. Молодь як соціальна група.

Соціальна структура суспільства репрезентована насамперед соціальними групами. Соціальна група— це сукупність людей, які об’єднані будь-якою ознакою (спільним простором, діяльністю, економічними, демографічними, психологічними та іншими характеристиками), взаємодіють у певний спосіб на основі взаємовизнаних очікувань.

У соціальні групилюдей згуртовують спільні інтереси, цінності й норми поведінки, що є реальними причинами їх дій, і відрізняються через неоднакове становище і роль у суспільному житті.

Будь-яке суспільство складається з безлічі великих і малих соціальних груп (див. рис.). Проте соціальну структуру суспільства становлять лише ті з них, які є засадничими в побудові суспільства і визначають його зміни. Соціальні групи посідають різні місця в ієрархії суспільства, у диференціації населення за рівнем влади, добробуту, доходів, освіти тощо; вони зв’язані між собою економічними, політичними, культурними та іншими відносинами; є суб’єктами функціонування соціальних інститутів суспільства.

Соціальні групи бувають формальними і неформальними. Формальна група – структура і діяльність в ній формалізовані відповідно до певних правил, цілей, функцій. Неформальна група – спонтанно сформована і не має формально встановлених правил, норм, цінностей.

Соціологія молоді - це галузь соціологічної науки, що вивчає молодь як специфічну соціально-демографічну спільність, яка перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослості, адаптації та соціалізації, засвоєння норм і цінностей, панівних у суспільстві.

Молодь є основним носієм інтелектуального, творчого потенціалу суспільства, вона здатна швидко та ґрунтовно опановувати нові знання, професії, спеціальності.

Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише віковими межами, а й тим, яке місце вона посідає в соціальній структурі суспільства, а також особливостями соціального розвитку. Молоді притаманні основні та другорядні особливості. До основних належать: фізіологічні, психологічні, вікові й соціальні харак­теристики. Другорядні пов'язані з основними і виявляються залежно від суспільно-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини тощо.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

• функція відтворення - полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

• трансляційна - це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

• інноваційна- полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями.

51. Генетична соціологія м. Грушевського

Соціологічні погляди Михайла Грушевського (1866-1934 pp.) формувалися під упливом класичного позитивізму та соціо­логії О. Конта, Е. Дюркгейма, етнології та психології В. Вундта й були відтворені в таких його працях: "Початки громадян­ства (генетична соціологія)", "На порозі нової України", "Хто такі українці і чого вони хочуть?" та ін.

Основні питання " генетичної соціології": що таке суспіль­ство і завдяки чому воно можливе?

У соціологічній концепції розвитку соціальності наявне теоретичне обґрунтування законів трансформації суспільства. Аналізуючи соціальні факти та соціальну еволюцію в минулому, М. Грушевський вбачає вирішальну роль у змінах людського життя через конкуренцію індивідуалістських і колективістських тенденцій та їх періодичне чергування. Боротьба цих двох тенденцій зу­мовлює ритм соціальної еволюції.

Основними чинниками історичного процесу є народ, народ­на маса, держава. Історична постать є продуктом епохи та середовища, людська воля обмежена й залежить від соціаль­ного оточення.

Аналізуючи великий етнологічний та історико-культурний матеріал, М. Грушевський виділяє три стадії розвитку су­спільності:

1) об'єднання людей у рід, плем'я; виникнення морально-регулятивних функцій, звичаїв, традицій;

2) племінно-родова організація

3) формування класової держави,

Особливої уваги заслуговує соціологічний аналіз україн­ського етнокультурного матеріалу, проведений М. Грушевським. Учений досліджує такий значний феномен української історії, як козацтво з його куренями, сексуальною мораллю, відокремленням від родинного життя.