61.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.

Соціологічне дослідження – це складений комплекс теоретичних, методичних та організаційних процедур, що спрямовані на досягнення поставлених цілей та завдань дослідження.

Різновиди:

1)За характером та дослідницькою задачею: фундаментальні (спрямовані на виявлення та аналіз соціального досліду та закономірностей розвитку), прикладні (спрямовані на вивчення та вироблення шляхів, засобів, форм та методів удосконалення діяльності соціальних об’єктів), комплексні (міждисциплінарна проблема, сполучає у собі елементи фундаментальних та прикладних задач).

2)За типом логічного завдання: пошукове, пілотажне, описове, експериментальне, проектно-конструкторські пошуки.

3)За відношенням до об’єкту дослідження: монографічне, порівняльне, трендові, генетичне. 4) За відношенням до сфери об’єкту дослідження.

5)За типом замовника та видом оплати: держбюджетне, госпдоговірне, на загальних засадах. 6)За термінами проведення: довготермінове (3-5 р. і більше), середньотермінове (0,5-3 р.), короткотермінове (2-6 міс.), експрес-дослідження (1 тижд.-2 міс.).

Структура соціологічного знання має три рівні: загальна соціологічна теорія; галузеві та спеціальні соціологічні теорії; конкретні соціологічні (емпіричні) дослідження.

Конкретне соціологічне (емпіричне) дослідження - наукове дослідження, що складається з системи послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою в одне ціле з метою отримання достовірного знання на основі фактичних даних.

Предметом аналізу конкретних соціологічних досліджень можуть бути:

- реальна поведінка індивідів, соціальних спільностей і груп;

- вербальні дії індивідів: їхні судження, думки, погляди;

- результати людської діяльності.

Специфічність конкретних соціологічних досліджень полягає також у тому, що їхні результати широко використовуються у практиці соціального управління, прогнозування соціальних процесів, при розробці соціальних, зокрема й політичних, технологій, при виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення соціального життя

62.Соціально-демографічна структура суспільства.

Соціально-демографічна структура - це результат накладання демографічних структур (статевої, вікової, сімейної) на соціальну. Статистичними параметрами в таких-випадках є: народжуваність, смертність, шлюб, розлучуваність, міграційний обмін населення між міською і сільською місцевостями, а також між різними територіями.

Народонаселення – безперервно відтворююча себе сукупність людей, основна спільнота демографічної структури. В цьому плані мова йде про народонасел.Землі, країн, регіонів тощо.

Поряд з природним середовищем воно є найпершою умовою життя і розвитку суспільства, передумовою й суб’єктом історичного процесу. Прискорені чи уповільнені темпи суспільного розвитку значною мірою залежать від таких демографічних показників, як загальна кількість населення, його густота, темпи зростання, статевовікова структура, , міграційна мобільність тощо.

Народонаселення не просто заповнює собою весь соціальний простір, воно невід’ємно пов’язане зі всіма іншими складовими суспільства, перш за все з економікою. Можна виділити два напрямки взаємодії демографічних та економічних процесів і станів: населення – економіка і – населення. Останній краще відображений у літературі, простіше засвоюється буденною свідомістю, адже нівкого з нас, наприклад, не виникає сумнів відносно того, що народжуваність визначається перш за все рівнем економічного добробуту, забезпеченістю житлом, участю жінок в суспільному виробництві (хоча тут науковий аналіз виявляє парадокси надзвичайно високих темпів народжуваності за низького економічного й культурного розвитку суспільства).

Міграційна мобільність населення дає можливість більш рівномірно розподіляти населення у соціальному просторі, його перерозподіл сприяє вирівнюванню професійно-виробничого досвіду людей. Але ефект міграції – позитивний чи негативний – у кожному конкретному випадку, залежить від її темпів, спрямованості й структури міграційних потоків