- •1.Об'єкт, предмет та метод соціології.
- •2.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.
- •3. Поняття особистості
- •3. Структура і ф-ції соціології
- •4. Технологія підготовки програми дослідження
- •5. Основні фактори формування особистості. Соціалізація особистосі.
- •6.Зв'язок соціології з соц.-гум-ми та природознавчими науками
- •7.Програма соціологічного дослідження: функції, структура, технологія підготовки.
- •9.Становлення соціологічного знання (до XIX ст.).
- •10. Визначення мети, об’єкту, предмету соц дослідження.
- •11. Соц. Статуси і ролі. Типи ролевих конфліктів.
- •12.О.Конт і проект нової науки - соціології.
- •13. Гіпотези
- •14. Детермінація соціальної поведінки. Потреби та інтереси як механізми визначеності поведінки.
- •15.Основні етапи розвитку соціології
- •16.Опитування як метод соц досл. Сфокусоване інтерв'ю. Інтерв’ю.
- •17. Соціальні відхилення. Девіантна поведінка. Соц контроль за поведінкою.
- •18.Натуралістичні школи в соціології
- •19. Економічна соціологія:предм., завд., стр-ра, істор., методи.
- •20.Натуралістичні школи в соціології
- •21.Фокусоване інтерв’ю як метод соц дослідження.
- •22.Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.
- •23.Натуралістичні школи в соціології
- •24. Інтерв’ю як метод соц. Дослідження. Вимоги до інтерв’юера.
- •25. Праця і типи соціально-економічних груп. Характеристика конкретних соціально-економічних груп
- •26.Натуралістичні школи в соціології
- •27. Анкетування як метод соціологічного дослідження
- •28. Зайнятість в структурі соціально-економічних відносин
- •29. Еволюціоністська соціологія г.Спенсера
- •30. Анкета як основний інструмент соціологічного дослідження. Основні вимоги до анкети. Технологія підготовки анкети.
- •31. Безробіття та соціальна поведінка. Протиріччя соціального захисту безробіття.
- •32.Матеріалістична соціологія к.Маркса та неомарксизм в соціології XX ст.
- •33. Типи питань в анкеті. Вимоги до формулювання питань та відповідей.
- •34. Соціальна трудова мобільність
- •35. Трудовий конфлікт
- •36. «Соціологізм» Дюркгейма
- •37. Стиль респондента!!!!!!!
- •38. Соціальна система і соціальна структура: визначення, типи, елементи.
- •39. Соціологічні ідеї Парето
- •40. Особливості опитування при досл.Гром.Думки.
- •41. Соціальні страти, класи, групи
- •42. Формальна соціологія г.Зіммеля
- •43. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- •44.Сутність соціальної стратифікації. Фактори і механізми стратифікаційних процесів у суспільстві.
- •45. Соціологічна система м.Веббера
- •46. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- •59.Сутність соціальної стратифікації. Фактори і механізми стратифікаційних процесів у суспільстві.
- •47.Середній клас в соціальній структурі: визначення, ознаки. Проблеми виділення середнього класу в сучасній Україні.
- •48. Українська протосоціологічна думка
- •49. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- •50.Соціальні групи: поняття, класифікація. Молодь як соціальна група.
- •51. Генетична соціологія м. Грушевського
- •52. Спостереження як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.
- •53.Сім'я як соціальний інститут. Функції, структура сім'ї.
- •54. Б. Кістяковський та його проект соціології
- •55. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.
- •56.Шлюб і розлучення: визначення, форми, мотивація. Криза інституту шлюбу в сучасному європейському суспільстві.
- •57. Соціологія політики в. Липинського
- •58. Основні методи обробки соц.Інф-ції. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних.
- •59.Національно-етнічна структура суспільства.
- •60.Управління громадською думкою.Пропоганда
- •61.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.
- •62.Соціально-демографічна структура суспільства.
- •63. Чиказька школа
- •64. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.
- •65.Демографічна криза європейських суспільств: ознаки, причини, наслідки.
- •66. Франкфуртська школа
- •67. Якість вибірки: Репрезентативність, надійність та валідність вибірки.
- •68.Особливості соціологічного аналізу культури.
- •69. Загальна характеристика натуралістичного напряму в соціології хіх-початку хх століття.
- •70.Натуралістичні школи в соціології
- •71. Якість вибірки: Репрезентативність, надійність та валідність вибірки.
- •72. Субкультури в контексті соц.Досліджень.
- •73. Класичний період в історії соціології
- •74. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність. Перехід від обєкта до одиниць спостереження.
- •75.Соціальні інститути культури. Управління культурою
- •76. Взаимосвязь с. С др науками
- •77. Ймовірнісний підхід до побудови вибірки. Однощаблевий та багатощаблевий випадковий відбір.
- •2 Особливості багатощабвідбору
- •78.Громадська думки. Функції громадської думки. Критерії і показники соціальної зрілості.
- •79.Наука як соціальний інститут
- •80. Принципи стратифікації та кластеризації. Багатоступенева вибірка.
- •81.Соціальна комунікація
- •82.Освіта як соціальний інститут.
- •83. Багатоступенева комбінаторна вибірка
- •84.Особливості вивчення громадської думки. Вимірюваня громадської думки: спрямованість, інтенсивність, інтеграція.
- •85.Теорії соціальної стратифікації та мобільності п. Сорокіна.
- •86. Масова культура” та її дослідження в соціологічних теоріях хх ст.
- •87. Цілеспрямований підхід до побудови вибірки. Принцип типовості, принцип квот.
80. Принципи стратифікації та кластеризації. Багатоступенева вибірка.
Стратифікаційна (районована) вибірка, побудова якої пов'язана з поняттям «районування генеральної сукупності».
Районування генеральної сукупності — процес поділу досліджуваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження.
Стратифікаційна (районована) вибірка передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, які повинні впливати на досліджуване явище. Але одиниці сукупності повинні істотно відрізнятися. Наприклад, при вивченні кар'єрних стратегій молоді з вищою освітою можна передбачити, що форма навчання (державна, приватна) буде впливати на їх погляди щодо працевлаштування, професійної кар'єри. Відомо, що частка студентів, які навчаються у приватних вищих навчальних закладах, значно менша, ніж тих, хто здобуває вищу освіту у державних вищих навчальних закладах. Тому ймовірність їх потрапити у вибірку за механічного відбору досить низька. У такому разі всі вищі заклади поділяють на групи залежно від форми навчання, а потім з кожного типу відбирають респондентів пропорційно чисельності всього контингенту. У більшості опитувань громадської думки, що проводять за національними вибірками, первинна стратифікація здійснюється за географічною локалізацією, звідси й назва принципу — районування.
«Гніздова» вибірка є протилежною до районованої. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. При гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Наприклад, досліджуючи колективи навчальних закладів, за одиницю можна взяти певні учнівські класи, студентські групи тощо.
Багатощаблева комбінована вибірка
Звичайно, ці підходи (районований та гніздовий) у науково-методичній літературі протиставляються один одному. Але у сучасній практиці проведення масових великомасштабних досліджень при побудові вибірки найчастіше використовуються обидва ці принципи. Застосовуючи послідовно на різних щаблях відбору кожний з таких принципів, дослідник домагається підвищення репрезентативності вибіркової сукупності за різними характеристиками, які, на думку дослідника, можуть справити принциповий вплив на досліджуване явище.
Багатощаблевий випадковий відбір дає змогу визначити помилку репрезентативності на кожному щаблі і, відповідно, загальну помилку репрезентативності. Чи, навпаки, на підставі заздалегідь заданої помилки обчислити обсяг вибіркової сукупності. Природно, слід зважати на умовність правильності розрахунків. Ця умовність визначається тими критеріями, показники яких враховувалися (а особливо тими, які не враховувалися) при здійсненні типології об'єктів репрезентації.
81.Соціальна комунікація
Комунікація(лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.
Вона може бути вербальною (передача інформації за допомогою усних чи друкованих слів), візуальною (за допомогою образного ряду), орієнтованою на сприйняття за допомогою слуху (музична), невербальною (коли одержувач інформації інтерпретує міміку, жести, символи тощо), комбінованою.
З розвитком суспільства, ускладненням соціальної структури і соціокультурних відносин змінювалися форми та особливості аудиторії, на яку було спрямовано інформацію. Відповідно змінювалася й комунікація, що дало підставу вести мову про масову комунікацію в індустріальних суспільствах, яка здійснюється за допомогою технічних засобів поширення повідомлень.
Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.
Засоби масової інформації — соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації
Одночасно з виникненням феномену масової комунікації та розвитком засобів масової інформації окреслюється соціологія масових комунікацій як окрема царина в соціології.
Соціологія масових комунікацій — галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.
Предмет її досліджень — взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливості сприйняття масової інформації, вивчення функціонування окремих засобів масової інформації тощо. Об'єкт — сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі.
Останнім часом дедалі більшої популярності набуває такий засіб масової інформації, як Інтернет («всесвітня павутина») — потужна мережа комп'ютерів, з'єднаних в єдиний інформаційний простір. Він відкриває доступ до будь-яких розміщених в ньому інформаційних баз даних (текстової, аудіо- чи візуальної інформації), надає змогу використовувати їх, обмінюватися даними, вступати в комунікацію з необмеженою кількістю осіб. До системи Інтернет підключені тисячі бібліотек, підприємств, органів управління тощо. Однією з рис Інтернету є високий ступінь незалежності інформаційних пакетів, оскільки вони не цензуруються.
Попри суттєві специфічні можливості, засоби масової інформації характерезуються такими загальними особливостями:
— широта аудиторії, спрямованість і швидкість інформаційного впливу;
— сила, комунікативність, постійність і багатофакторність впливу;
— єдність пропагандистського, виховного та інформаційного впливу;
— багатство методів і форм впливу;
— доступність, поширеність, динамічність інформації.
Вплив ЗМІ на громадськість зумовлюється щонайменше двома функціональними завданнями.
1. Відображення, фіксація, моделювання дійсності, тобто подій, фактів, соціальних відносин, а остаточним продуктом є інформація про цю дійсність.
2. Зміна соціальної реальності й управління нею, утвердження, підтримання і трансляція ціннісних, нормативних орієнтирів суспільства, контроль за реалізацією управлінських рішень, регулювання соціальних відносин.
Серед функцій ЗМІ найголовнішими є:
— інформаційна — спрямована на задоволення інформаційних потреб індивідів і соціальних груп щодо різноманітних подій в суспільстві та світі;
— комунікативна — полягає в організації інформаційної взаємодії між різними соціальними верствами населення, а також між громадськістю та джерелом її інформування;
— виховна — пов'язана з формуванням, зміною установок та ціннісних орієнтацій індивідів, заохочуванням аудиторії до пропаганди певного способу життя, з формуванням суспільно значущих рис, засвоєнням соціального досвіду;
— управлінська — виявляє себе в контролі за взаєминами між членами суспільства, а також між ними і системою керівних органів;
— соціальної адаптації та орієнтації — спирається на потреби аудиторії в інформації для орієнтування у соціальних процесах та явищах, адаптації до змін соціальних, політичних, економічних умов життя;
— соціальної ідентифікації — базується на потребі людини відчувати свою спільність із певними соціальними групами, верствами тощо;
— відтворення певного емоційно-психологічного тонусу — спрямована на зняття психологічної напруги тощо;
— рекреативна — пов'язана з відпочинком, розвагами тощо.
ЗМІ реалізують свої можливості не тільки на макрорівні (у глобальних соціальних вимірах). Не менш важливими є мезо- та мікрорівень їх діяльності, зорієнтованої на конкретні соціальні групи та індивіди. Щодо цього ефективність їх діяльності залежить від особливостей психологічних та соціальних ефектів, які вони справляють на аудиторію, серед яких виділяють:
— утилітарний — виражається у задоволенні індивіда інформацією, необхідною йому для вирішення життєвих, практичних завдань;
— престижу — являє собою задоволення інформацією, що підтверджує цінності групи, до якої належить індивід;
— посилення позицій — виявляється в позитивному впливі на індивіда інформації, що підтверджує думку, судження людини з певного дискусійного питання;
— задоволення пізнавального інтересу — полягає у відчутті поінформованості з певного кола питань;
— емоційний — виявляється в компенсації пізнавальної потреби;
— естетичний — базується на задоволенні сприйняття прекрасного, естетичному збагаченні;
— комфорту — формується внаслідок зняття особистісної напруги.