63. Чиказька школа

Школа в соціології - угрупування вчених, члени якого об'єднані навколо одного чи декількох лідерів, розробляють спільні наукові проблеми, мають відповідну інституційну форму та перебувають у стосунках міжособистісного спілкування.

Одна з найвідоміших шкіл у соціології - Чиказька школа, сформована на початку XX ст. при Чиказькому університеті. Університет був створений на кошти Дж. Рокфеллера, котрий завбачливо та системно вкладав власні кошти в розвиток освіти. Одним із засновників цієї школи був перший декан факультету соціології - А. Смол. Ця школа фактично обслуговувала інтереси правлячих структур міста Чикаго з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Представники: У. Томас, Ф. Знанецъкий, Дж. Мід, Т. Веблен, Е. Бер-джес, Г. Ласуел, Р. Парк та ін.

Наукова проблематика Чиказької школи досить розгалужена.

Предметом вивчення стали:

1.пенітенціарна система,

2.форми прояву девіантної поведінки,

3.маргіналізація суспільства,

4.дослідження проблеми міста (інвайроментальна соціологія),

5.форми соціального й особистісного контролю,

6.процеси соціалізації індивіда,

7.вплив ЗМІ на індивідуальну та суспільну свідомість,

8.методика й техніка емпіричних соціологічних досліджень.

На базі Чиказького університету сформувалися і набули значного авторитету серед наукової спільноти: Чиказька школа права, Чиказька школа економіки, Чиказька школа психології та Чиказька школа політичних наук

64. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.

Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта, а вибірковий характер. При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки мають бути враховані як мінімум два фактори: наявність або відсутність об'єетивності при доборі. Урахування цих факторів дає наступні основні типи вибірки: випадкова та квазівипадкова, імовірнісна, цільова та побудована на основі судження. Критерієм оцінки якості вибірки (не єдиним) є її репрезентативність.

Репрезентативність – властивість вибірки відображати хар-ки досліджуваної (генеральної) сукупності.

При формуванні вибірки треба дотримуватися принципу вірогідності та випадковості.

Відхилення параметрів вибіркової сукупності від властивостей генеральної сукупності називають помилкою вибірки. Мінімальна помилка – 1%, забезпечується дуже рідко, максимальна – 40%.

Основні різновиди вибірки:

1)Випадковий добір – коли кожна одиниця сукупності має однакову або майже однакову імовірність потрапити до вибірки.

2)Невипадковий – квотна вибірка, це відбір респондентів для кожної з підгруп, передбачений чисельністю цих підгруп, тобто розраховується за формулою: p = N/n.

3)Стихійна вибірка – пресові опитування, добір собі подібних, допитування першого зустрічного тощо.

4)Опукла вибірка