- •1.Об'єкт, предмет та метод соціології.
- •2.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.
- •3. Поняття особистості
- •3. Структура і ф-ції соціології
- •4. Технологія підготовки програми дослідження
- •5. Основні фактори формування особистості. Соціалізація особистосі.
- •6.Зв'язок соціології з соц.-гум-ми та природознавчими науками
- •7.Програма соціологічного дослідження: функції, структура, технологія підготовки.
- •9.Становлення соціологічного знання (до XIX ст.).
- •10. Визначення мети, об’єкту, предмету соц дослідження.
- •11. Соц. Статуси і ролі. Типи ролевих конфліктів.
- •12.О.Конт і проект нової науки - соціології.
- •13. Гіпотези
- •14. Детермінація соціальної поведінки. Потреби та інтереси як механізми визначеності поведінки.
- •15.Основні етапи розвитку соціології
- •16.Опитування як метод соц досл. Сфокусоване інтерв'ю. Інтерв’ю.
- •17. Соціальні відхилення. Девіантна поведінка. Соц контроль за поведінкою.
- •18.Натуралістичні школи в соціології
- •19. Економічна соціологія:предм., завд., стр-ра, істор., методи.
- •20.Натуралістичні школи в соціології
- •21.Фокусоване інтерв’ю як метод соц дослідження.
- •22.Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.
- •23.Натуралістичні школи в соціології
- •24. Інтерв’ю як метод соц. Дослідження. Вимоги до інтерв’юера.
- •25. Праця і типи соціально-економічних груп. Характеристика конкретних соціально-економічних груп
- •26.Натуралістичні школи в соціології
- •27. Анкетування як метод соціологічного дослідження
- •28. Зайнятість в структурі соціально-економічних відносин
- •29. Еволюціоністська соціологія г.Спенсера
- •30. Анкета як основний інструмент соціологічного дослідження. Основні вимоги до анкети. Технологія підготовки анкети.
- •31. Безробіття та соціальна поведінка. Протиріччя соціального захисту безробіття.
- •32.Матеріалістична соціологія к.Маркса та неомарксизм в соціології XX ст.
- •33. Типи питань в анкеті. Вимоги до формулювання питань та відповідей.
- •34. Соціальна трудова мобільність
- •35. Трудовий конфлікт
- •36. «Соціологізм» Дюркгейма
- •37. Стиль респондента!!!!!!!
- •38. Соціальна система і соціальна структура: визначення, типи, елементи.
- •39. Соціологічні ідеї Парето
- •40. Особливості опитування при досл.Гром.Думки.
- •41. Соціальні страти, класи, групи
- •42. Формальна соціологія г.Зіммеля
- •43. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- •44.Сутність соціальної стратифікації. Фактори і механізми стратифікаційних процесів у суспільстві.
- •45. Соціологічна система м.Веббера
- •46. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- •59.Сутність соціальної стратифікації. Фактори і механізми стратифікаційних процесів у суспільстві.
- •47.Середній клас в соціальній структурі: визначення, ознаки. Проблеми виділення середнього класу в сучасній Україні.
- •48. Українська протосоціологічна думка
- •49. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- •50.Соціальні групи: поняття, класифікація. Молодь як соціальна група.
- •51. Генетична соціологія м. Грушевського
- •52. Спостереження як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.
- •53.Сім'я як соціальний інститут. Функції, структура сім'ї.
- •54. Б. Кістяковський та його проект соціології
- •55. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.
- •56.Шлюб і розлучення: визначення, форми, мотивація. Криза інституту шлюбу в сучасному європейському суспільстві.
- •57. Соціологія політики в. Липинського
- •58. Основні методи обробки соц.Інф-ції. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних.
- •59.Національно-етнічна структура суспільства.
- •60.Управління громадською думкою.Пропоганда
- •61.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.
- •62.Соціально-демографічна структура суспільства.
- •63. Чиказька школа
- •64. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.
- •65.Демографічна криза європейських суспільств: ознаки, причини, наслідки.
- •66. Франкфуртська школа
- •67. Якість вибірки: Репрезентативність, надійність та валідність вибірки.
- •68.Особливості соціологічного аналізу культури.
- •69. Загальна характеристика натуралістичного напряму в соціології хіх-початку хх століття.
- •70.Натуралістичні школи в соціології
- •71. Якість вибірки: Репрезентативність, надійність та валідність вибірки.
- •72. Субкультури в контексті соц.Досліджень.
- •73. Класичний період в історії соціології
- •74. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність. Перехід від обєкта до одиниць спостереження.
- •75.Соціальні інститути культури. Управління культурою
- •76. Взаимосвязь с. С др науками
- •77. Ймовірнісний підхід до побудови вибірки. Однощаблевий та багатощаблевий випадковий відбір.
- •2 Особливості багатощабвідбору
- •78.Громадська думки. Функції громадської думки. Критерії і показники соціальної зрілості.
- •79.Наука як соціальний інститут
- •80. Принципи стратифікації та кластеризації. Багатоступенева вибірка.
- •81.Соціальна комунікація
- •82.Освіта як соціальний інститут.
- •83. Багатоступенева комбінаторна вибірка
- •84.Особливості вивчення громадської думки. Вимірюваня громадської думки: спрямованість, інтенсивність, інтеграція.
- •85.Теорії соціальної стратифікації та мобільності п. Сорокіна.
- •86. Масова культура” та її дослідження в соціологічних теоріях хх ст.
- •87. Цілеспрямований підхід до побудови вибірки. Принцип типовості, принцип квот.
21.Фокусоване інтерв’ю як метод соц дослідження.
Фокусоване інтерв’ю як метод соціологічного дослідження
Фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої в отримайні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.
Вперше фокус-група була застосована Р. Мертоном і П. Лазарсфельдом під час Другої світової війни (листопад, 1941) для вивчення ефективності роботи радіо. Повна назва методу - групове глибинне фокусоване інтерв'ю. Відзначимо, що деякі автори, недостатньо знайомі з методикою дослідження, називають її "фокусна група", хоча йдеться про фокусоване інтерв'ю, тобто про бесіду з обмеженого кола проблем, причому учасники дискусії заздалегідь ознайомлюються з відповідною проблемою (хоча в цьому плані існують варіанти)
Ця методика належить до групи якісних дослідних методів і використовується в соціології для максимально глибокого аналізу різних складних соціальних проблем, зокрема, вивчення мотивації, установок тощо. Метод фокус - груп - це якісна методика збору соціологічної інформації в спеціально відібраних групах респондентів, об'єднаних значущими для дослідження ознаками, у рамках яких обговорення фокусується на конкретній проблемі, ведеться модератором і базується на принципах групової динаміки.
Як проводиться. По - перше, для участі в дослідженні добирається група (як правило, 8-10 чол.) не за однорідними соціально-демографічними ознаками або іншими критеріями, що нерідко вказують сьогодні, а в першу чергу за "приналежністю" до обговорюваної проблеми з погляду замовника і дослідника. Наприклад, проводиться дослідження телеаудиторії. Замовника дослідження можуть цікавити телеглядачі з певними характеристиками (вчені, викладачі вузів, лікарі тощо), які дивляться певні цикли передач. Отже, в групу для обговорення будуть включені відповідні особи.
По - друге, саме поняття "фокус" розглядається в тому плані, що в процесі проведення дослідження увага респондентів концентрується, фокусується на конкретній темі. Якщо дослідник не впевнений, що всі запрошені добре поінформовані про неї (бувають випадки, коли запрошують експертів, фахівців з даної проблеми), то проводиться спеціальне інформування, фокусування.
По - третє, особливістю групової роботи в рамках фокус-групи (на відміну від ряду експертних методик, звичайних методик роботи в групах) є наявність принципу групової динаміки, тобто ефекту, що виникає при спільній роботі учасників групи під керівництвом дослідника, взаємовпливу в процесі обговорення.
По - четверте, при груповій взаємодії учасників фокус-групи виникає ефект синергії, тобто нового, несподіваного знання, що аж ніяк не могло б виникнути в умовах звичайного індивідуального опитування. Виникненню подібного ефекту в процесі функціонування фокус-групи сприяють прийоми переадресування запитань; "нацьковування" учасників, імітування конфронтації або заперечення тієї або іншої думки і тощо.
22.Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.
Соціологія праці - це галузь соціології, що вивчає характер, зміст, організацію та умови праці, ставлення людини до праці, ціннісні орієнтації, рольову поведінку людини в ній, мотивацію та задоволеність працею.
Біля витоків соціології праці стояли О. Конт, Е. Дюркгейм, К. Маркс, М. Вебер.
Ця галузева соціологія набула значного розвитку завдяки українських учених - В. Пилипенка, К. Грищенка, А. Ручки, та ін.
Виокремлюються три основних предмети:
1. Соціальні закономірності взаємодії людей із засобами та предметами праці
2. Ставленя людини і колективу до праці, її змісту, х-ру, умов (матер заінтересованість, зміст праці, взаємини у колективі).
3. Соц організація підприємства, колективу (тобто особлива система відносин, що утворює сукупність позицій, ролей ,цінностей, зв”язаних між собою робітників)
Вивченню останнього 3 соціологія праці надає найбільшого значення, бо саме в колективі виникають соц-трудові відносини й відбуваються соц процеси.
Праця - це цілеспрямована діяльність, змістом якої є зміна природної речовини з метою задоволення суспільних потреб.
Предмети праці - це природна речовина, до якої застосовують засоби праці.
Засоби праці - сукупність речей, що їх застосовують до предметів праці з метою їх перетворення.
Продукти праці - речі, створені в процесі праці.
Трудова діяльність має соціально-психологічну структуру, основні елементи її такі:
• мета - свідоме бачення результатів, ідеальний план дій;
• ставлення до праці — усвідомлення необхідності праці, бажання змінити навколишнє середовище за власним планом;
• стимули праці - зовнішні фактори, що спонукають до праці;
• мотиви праці—внутрішні стимули, пов'язані із задоволенням важливих для людини потреб;
• цінності та ціннісні орієнтації - етичні мотиви трудової діяльності.
Суспільний процес праці завжди колективний, суб'єктом його є великі соціально-професійні групи.