24. Інтерв’ю як метод соц. Дослідження. Вимоги до інтерв’юера.

Інтерв'ю — різновид опитування, що грунтується на безпосередній соціально-психологічній взаємодії дослідника і респондента згідно з поставленою метою.

Основні особливості інтерв'ю як методу одержання первинної соціологічної інформації:

1.Допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

2.Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.

3.Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування

Залежно від «ступеня свободи» співрозмовника інтерв'ю поділяють на:

вільне ‑ бесіду, що триває кілька годин за загальною програ­мою, але без жорсткої деталізації.

напівстапдартизоване (фокусоване), в якому використовують так званий провідник інтерв'ю з переліком як обов'язкових, так і можливих запитань;

стандартизоване, яке проводять за детально розробленим пла­ном

Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента ін­терв'ю може бути особистим і телефонним За частотою проведення інтерв'ю може бути одно і багаторазо­вим (панельним). Залежно від його три­валості інтерв'ю буває клінічним (глибоким, тривалим) та фокусованим (короткочасним).

Вступне слово інтерв’юера має бути коротким, обґрунтованим і впевненим: він називає організацію, яка проводить дослідження, чітко окреслює його мету, використовуючи зрозумілу для респондентів термінологію, запевняє їх у анонімності опитування (якщо це необхідно). Вступне слово і перші запитання мають велике значення для встановлення контакту з респондентом.

Щоб пом’якшити ефект інтерв’юера (так називається в соціо­логії викривлення у відповідях респондентів, що зумовлені впливом з боку інтерв’юера), інтерв’юер має додержувати нейтралітет, не проявляти свого ставлення до предмета дослідження, але для підтримування контакту постійно виявляти увагу та інтерес до особистості респондента, сприяти створенню дружньої атмосфери. У процесі інтерв’ю не слід запитувати про те, про що можна дізнатися з документації

Специфічні труднощі, що виникають при використанні інтерв'ю як методу одержання первинної соціологічної інформації:

1.Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.

2.Значні матеріальні й часові затрати.

3.Трудомісткість підготовки інтерв'юерів.

4.Вирішення проблеми анонімності.

25. Праця і типи соціально-економічних груп. Характеристика конкретних соціально-економічних груп

Соціально-економічні (господарчі) групи є найбільш представницьким різновидом соціальних груп.

Соціальна група - певна сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами. Для виникнення групи необхідна внутрішня організація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності.

1. Традиційні - довгостроково існуючі і добре інтегровані в соціально-економічну систему групи.

2. Нові - виникаючі знову групи, що ще не володіють визначеним статусом: вони перспективні або безперспективні, зможуть зайняти своє місце в соціально-економічній структурі або ні;

невизначеність статусу нової групи - в умовах діяльності, правах і можливостях, максимально можливих доходах. Представники ж традиційної групи краще і реальніше уявляють усі ці обставини свого існування.

3. Домінуючі. Поняття домінування відбиває специфічні процеси міжгрупового лідерства і панування одних груп над іншими, які відбуваються й у соціально-економічній структурі.

Домінування може бути тривалим чи тимчасової, мати безліч форм

По-перше, домінування може ґрунтуватися на пріоритетності ролі.

По-друге, основою домінування є принцип основних і неосновних функцій. Групи, що виконують основні функції, здобувають риси переваги, вони престижніші, часто мають можливість нав'язувати свою волю і поведінку тим групам, що зайняті виконанням різних допоміжних, посередницьких, тимчасових, неспеціалізованих завдань.

4. Маргінальні - займають прикордонну, проміжну позицію в соціально-економічній структурі, що сполучають у собі риси декількох груп.

5. Проблемні- займають несприятливу позицію на загальному соціально-економічному тлі з погляду загальноприйнятих і очевидних соціально-економічних стандартів, чиї інтереси, потреби, чекання досить довгостроково не реалізуються.

Закриті, відкриті. Загальним критерієм визначення відкритості чи закритості груп є можливість міжгрупових переміщень, виходу з групи чи входження в неї.

Перехідні - відрізняються нестабільністю і мінливістю складу. Кожен, хто знову приходить у групу, споконвічно розглядає своє перебування в ній як тимчасове.

Робітники - особи, які безпосередньо створюють матеріальні цінності, впливають на предмети праці з допомогою знарядь виробництва, проводять ремонт устаткування, переміщення вантажів, прибирання виробничих приміщень та ін.

Інтелігенція - суспільний прошарок, в широкому розумінні - люди розумової праці, що заняті у різних галузях культури, освіти, науки, охорони здоров'я, виробництва і мають для цього відповіну освіту.

Службовці - займаються розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.

Управлінці - працівники управління.

Підприємець - людина (фіз. ос.), що здійснює підприємницьку діяльність, зі створенням (одноосібно чи з партнерами) юридичної особи (підприємства, фірми тощо) або без створення такої.