59.Національно-етнічна структура суспільства.

Формування та розвиток соціальної структури суспільства можна розглядати на прикладі функціонування етнічних спільностей, які й творять етносоціальну структуру суспільства.

Етнічна структ. сусп. — стійкі і упорядковані зв'язки між етнічними спільностями (народ, нація, етнічна група) та іншими структурними елементами суспільства (класи, професійні групи) або з суспільством в цілому, а також всередині етнічних спільностей. Етнічна структура — досить стійка, але разом з тим вона може змінюватися під впливом соціальних, економічних та політичних факторів.

Етносоціологія - галузь соціології, яка вивчає генезис, сутність, функції, спільні закономірності розвитку етносів, міжетнічні (міжнаціональні) стосунки й виробляє основні методологічні принципи їх дослідження.

Вона вивчає комплекс проблем, пов'язаних з соціальним розвитком націй і народностей країни: соціально-економічних, соціально-політичних, духовно-ідеологічних, культурних, освітніх тощо.

Однією з характерних рис сучасної структури сус-ва є її національно-етнічна спільність.В історії людства перші соціальні спільності людей – кровородинні обєднання – рід, племя та інші. Первісна людина тісно звязана з певною територією, з географічним середовищем, поза ними існувати не могла.Освоєні людиною регіони сприяли утворенню спільностей. На відміну від раси, яка є продуктом біологічного розвитку, соціальна спільність – рід, племя обєднувала людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя, характер постаті)- продукт соціальної взаємодії. В процесі повсякденного спілкуаання формувалися спільні уявлення, вірування, звичаї, ритуали що згуртовували, обєднували людей. На відміну від раси, етнічність, яка сформувалась у процесі взаємодії родів, кланів, племен, могла змінюватись маючи певні звичаї вірування, звички, норми, цінності, спільну мову для спілкування. Змішування племен привело до появи нової соціальної спільності – народності, що становила вищий ступінь розвитку. Отже, етнічна спільність – історична стійкість людей(родів, кланів, племен) обєднаних спільністю територій і мови. Етнічність не зникає, а відображає культурну спадщину і кожен ступінь розвитку етнічних спільностей.На базі розвитку економічних, соціальних, політичних та інших звязків народностей формуються нації, які обєднують великі маси людей, становлять новий етап в розвитку культури. Нація створює більш високу, власну культуру з чіткими цінностями, сис-ми норм, правил поведінки, створює самостійну державу. Сучасні етнічні спільності, нації відрізняються один від одного рівнем розвитку, соціальними характеристиками, оцінками, становищем у сис-мі національно-етнічних утворень.

60.Управління громадською думкою.Пропоганда

Громадська думка є важливим «важелем», елементом системи соціального управління, часто наміри політиків, менеджерів, ідеологів спрямовані,щоб «оволодіти» громадською думкою, використати її з метою поліпшення системи соціального управління, реалізації завдяки їй певних цілей. Використання громадської думки в процесі соціального управління базується на тому, що вона містить у собі один із різновидів соціальної інформації, вкрай необхідний для ефективного управління суспільством. Інформацію щодо «суб'єктивного світу» людей, їх оцінки свого становища в суспільстві, мотиви діяльності, емоційні та психічні стани тощо. Введення громадської думки в управлінські акти дає змогу синхронізувати в суспільстві об'єктивні процеси, відносини з суб'єктивними оцінками, думками людей. Громадська думка може бути використана у регулюванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства.

Найважливіші з них: 1. Соціальні процеси, відносини: загальна організація соціального управління, процесів вироблення, прийняття та реалізації управлінських рішень; реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціологічного моніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування у них; здійснення соціального контролю тощо. 2. Економічні процеси, відносини: регулювання ставлення населення до економічних процесів, з'ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку, маркетинг; дослідження ефективності реклами та ін. 3. Політичні процеси, відносини: політична діяльність загалом, проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів та ін. 4. Духовні, ідеологічні процеси, відносини: організація ідеологічної діяльності, пропаганди; діяльність засобів масової інформації; соціалізація, виховання особистості та ін.

Пропагаанда - поширення фактів, аргументів, чуток і інших відомостей, у тому числі свідомо помилкових, для дії на громадську думку. Пропаганду не можна порівнювати з рекламою. На відміну від реклами пропаганда не обмежена жорсткими тимчасовими рамками і її непросто виявити. Реклама впливає перш за все на емоції людей. Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей. Відповідно, пропаганда, як і емоції, може бути негативною або позитивною. Позитивна (конструктивна) прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди — сприяти соціальній гармонії, згоді, вихованню людей відповідно до загальноприйнятих цінностей. Позитивна пропаганда виконує виховну і інформаційну функції в суспільстві. Негативна (деструктивна нав'язує людям ті або інші переконання. Мета негативної пропаганди — розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч в суспільстві, пробудження низовинних інстинктів у людей і тому подібне.