73. Класичний період в історії соціології

Соціологія як наука виокремлювати з філософії в кінці 30-х - початку 40-х років, а сам термін "соціологія" (від лат. Societas - суспільство і грец. Logos - вчення) був введений в 1842 році французьким мислителем Огюстом Контом в роботі " Курс позитивної філософії ", що і вважається офіційною фактом появи цієї науки.

У соціальній сфері це час крайньої нестабільності. Повстання у Франції, Німеччині (1844 рік), чартистський рух в Англії, трохи згодом революція 1848 року у Франції свідчили про те, що наростає криза в суспільних відносинах. Під час рішучих і швидких змін у людей виникає потреба в узагальнюючої теорії, здатної прогнозувати, куди рухається людство. На які орієнтири можна спертися, щоб знайти своє місце і роль в цьому процесі.

У цей час відбувалося швидке зростання міст, промислових підприємств. Товариство розшаровувалося: з'явилися супер багаті і значне число бідних і жебраків, збільшилася злочинність, наростала нестабільність. У той же час відбувалося формування середнього класу, який виступив за порядок і стабільність, розвивалася демократія, розвивався інститут громадської думки, зміцнювалися демократичні права і свободи. Таким чином, в Європі 40-х р. були в наявності не тільки "соціальні хвороби", але і ті сили, які були зацікавлені в їх лікуванні мирним шляхом. Саме середній клас і виступив своєрідним «замовником» соціологічних досліджень. У цей час складаються два основних напрямки соціології - еволюційний, реформістський (О. Конт) і революційне, конфлікто логічне (К. Маркс), які запропонували конкретні рішення проблем розвитку суспільства.

74. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність. Перехід від обєкта до одиниць спостереження.

Генеральною сукупністю називають об’єкт дослідження, на який розповсюджують висновки соціологічного аналізу. Розрізняють кінцеву і без кінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні та неоднорідні генеральні сукупності.

Вибіркова сукупність –це певна кількість елементів генеральної сукупності, які відібрані за певним правилом.

Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв’юванню), називають, одиницями аналізу. Ними можуть бути окремі люди, групи, трудові колективи.

Вибірка виступає у двох осн. видах як

1-випадкова

2-стратифікована

При випадковій вибірці з ген. сук-ті одиниці абстрагування вибираються випадковим чином, тобто так, що кожен елемент ген. сук-ті має рівну можливість потрапити у сукупність вибірково. Випадковий відбір йде за будь-яким обраним принципом.

При стратифікованій вибірці відбір здійснюється з урахуванням питомої ваги кожної групи опитуваних в генеральної сукупності.

Розробка методичних інструментів досл. включає обґрунтування відповідних методів збору, обробки і соц. аналізу.

Роб. план досл. – документ, в якому в хронологічній послідовності розписується перелік необхідних робіт за видами і вказується кому, що робити.

Визначення та види вибірки у соціологічних дослідженнях. Щоб підготувати дослідження, необхідно обрати для нього об’єкт. Метод вибірки – це науковий підхід, що дозволяє судити про цілісний об’єкт, ґрунтуючись на даних лише його окремих ознак.

Генеральна сукупність об’єкта – це об’єкт соціального дослідження в цілісності його якостей та ознак.

Вибіркова сукупність – це частина об’єкта генеральної сукупності, що становить суму вихідних одиниць вивчення, спостереження та аналізу.

Репрезентативність – це принцип подоби, вибірково сформульованої моделі параметрів генеральної сукупності. Види вибірки:

1)Проста вибірка включає простий випадковий відбір, систематичний відбір, серійну та гніздову вибірку.

2)Складна: багатощаблева, комбіновано, стратифікована, квотна.

Одиниця відбору – це районування, що будується за принципом статистичної серії.